Руками робити – завжди згодиться

Про межівчанина Олександра Кулика чули, мабуть, усі. А якщо не чули, то точно бачили його вироби – дерев’яні лавки, альтанки, гойдалки, столи, стільці. Він чи не єдиний дерев’яних справ майстер по всій громаді і колишньому Межівському району.

Народився і виріс Олександр у Межовій. Після восьмого класу пішов навчатися до Дніпропетровського хіміко-механічного технікуму. А пізніше здобув ще одну освіту – вивчився у Межівському ПТУ на бухгалтера.

–  Багато років минуло з часів мого навчання. Щоб щось надто цікаве було – не скажу. Навчання як навчання. Але дуже добре запам’яталося моє 1 вересня у технікумі. Навчання почалося не на святковій лінійці, а на операційному столі. Саме коли збирався на свято, мене «прихопило» – виявилося  запалення апендиксу. Тому за парту сів уже після лікарні.

Після технікуму працював водієм. Потім на шахті, прохідником. Але, каже, не сподобалося. Тож і на ринку торгував, і був керуючим у магазині «Рембуд».

З деревом почав працювати з 2011 року. Спочатку потроху, потім більше. Замовлення тоді в нього були по всьому району. 2012-го потрапив до соціальної програми «Народний бюджет» Ю.П. Самойленка. (Довідково: У рамках проекту «Народний бюджет» благодійний фонд народного депутата Ю.П. Самойленка виділяв на кожну територіальну громаду (сільську/селищну раду) певну суму коштів, з розрахунку 10 гривень на кожного жителя ради. Ці кошти мали бути використані на реалізацію невеликих проектів на території рад. І участь у їх реалізації мали брати самі мешканці рад, сільгоспвиробники, приватні підприємці).

А почалося все досить несподівано.

–  Запланував зробити вдома ремонт. Вирішив поновити кухню. Якось в Епіцентрі побачив гарний матеріал – блок-хаус (обшивальна дошка, яка імітує зруб). Захотів ним стіни оздобити. Найняв майстра. Він щодня набирав ці дощечки на стіни. А потім майстра не було цілий тиждень. Я дивився-дивився – і почав сам набирати. Після роботи, вечорами, потихеньку. І доробив ту стіну, яка залишалася. Коли майстер з’явився, все було закінчено. Досвідчений фахівець (14 років стажу роботи з деревом) оцінив мої старання на «п’ятірку», враховуючи, що я ніколи не робив нічого подібного. Іншими ремонтними роботами займався й раніше – гіпсокартон, шпаклівка, пластик, плитка – усе це я робив добре. А от з деревом не доводилося.

Закінчив роботу в хаті, а матеріалу трохи залишилося. У дворі була свердловина.

–  Думаю, зроблю зруб над свердловиною. Зробив із залишків. Вечорами, під лампочку. Потім зробив ще один – його в мене забрали. А тоді почалося – люди замовляли то одне, то інше. Так і став займатися деревом. А вже років через три зареєструвався як підприємець. Тоді саме виконував велике замовлення – робив альтанки для дитячого табору.

Зараз замовлень у Олександра багато, встигати самому важко. Тому він бере помічників на сезон.

Географія замовлень досить широка – Дніпро, Мирноград, Покровськ, Петропавлівка, Першотравенськ, Васильківка.

Що стосується робочого дня у майстра, то він у нього майже не має меж. Влітку зранку і до темна. Взимку – дещо менше, бо холодніше і темніє раніше. Дружина Наталія не заперечує проти такого графіка, бо це для Олександра важливо. Та й у неї теж свій бізнес, має магазин. Тому одне одного розуміють.

Ще одне велике захоплення Олександра – собака Річ.

Це вже другий пес, бо попереднього довелося приспати кілька місяців тому – хворів. Його теж звали Річ, шарпей. Цікава порода, яка має історію у три тисячі років! Вона відноситься до групи найдавніших і є прямим нащадком однієї з чотирьох базових порід, від яких походять усі нинішні породи собак.

–  Тепер маленький Річ радує нас. Живу поряд з майстернею, тому можу будь-коли приглянути за ним.

Має Олександр двох онуків – Серафима та Максима. Жартує, що вже шуруповерта треба ховати, бо беруться хлопці майструвати, хоча ще й зовсім маленькі.

Нинішньому молодому поколінню майстер дає пораду:

–  Уміти руками робити – завжди згодиться. Та головне – знайти своє місце в житті.

Антоніна ТАРАСЕНКО