Слов’янська бібліотека: сучасно, професійно, креативно, комфортно

Недавно довелося побувати у Слов’янці і відвідати сільську бібліотеку. Бібліотекар Валентина Кравцова провела імпровізовану екскурсію. Упевнилася на власні очі – варто завітати.

А там, як у казці: направо підеш – у комп’ютерний зал потрапиш, прямо підеш – чекають на тебе пригоди у царстві книг, а підеш наліво – почуєш цікаву розповідь бібліотекаря про історію краю, побачиш цінні речі, знайдені на території села.

Комп’ютери у закладі з’явилися ще у 2010 році, коли Межівська ЦБС, а в її складі і Слов’янська бібліотека здобула перемогу у другому турі Міжнародної програми «Бібліоміст». І сьогодні комп’ютеризована бібліотека на селі виконує особливу місію – забезпечує читачам оперативний доступ до інформаційних ресурсів і тим самим згладжує цифрову інформаційну нерівність між різними категоріями населення, незалежно від віку та статусу.

Як розповіла Валентина Анатоліївна, багато користувачів роблять оплату комунальних послуг в особистих електронних кабінетах, діти багато працюють у комп’ютерному залі. Там можна здійснити онлайн-покупки, відсканувати документи. А ще – придбати квитки чи відправити електронною поштою кореспонденцію.

Книжковий фонд Слов’янської бібліотеки вражає кількістю і різноманітністю літератури. Грантовий проект «Сучасна книга – крок у майбутнє» дав змогу збільшити кількість книжок (і дитячих, і для дорослої аудиторії), було закуплено 1500 примірників.

Особливість бібліотеки – комбіновані експозиції. Окремих виставок літератури немає. Натомість оформлено тематичні виставки, де представлено літературу відповідної тематики, вироби читачів з цієї теми, місцевий краєзнавчий матеріал тощо.

Приклад комплексного оформлення – чайний куточок. Насушена м’ята, калина, мед у горщику, гарний чайний посуд.

Бібліотека – це територія спілкування, тому тут можна поспілкуватися за чаєм, а можна почитати збірку оповідань Володимира Діброви «Чайні замальовки».

Оформлена постійно діюча виставка «З болем в серці, з пам’яттю в душі» (пані Валентина назвала її «важкою»). Тут представлені трагічні сторінки історії України: Бабин Яр, нинішня війна на Донбасі, ІІ світова, Крути – тематична література доповнена місцевим матеріалом, наприклад про остарбайтерів.

Окремо варто сказати про краєзнавчу роботу. Бібліотека працює за історико-краєзнавчим напрямком. У закладі діє клуб «Козацька криниця» – і свята відзначають, і досліджують історію краю.

– Люди часто шукають старі речі. Мій чоловік теж полюбляє це заняття у вільну хвилину. А я вже потім шукаю в Інтернеті чи літературі інформацію про знайдені предмети. Ось, наприклад, знайшлася частина руків’я від якоїсь холодної зброї. Виявилося, що це був штик баварський зразка 1869 року до гвинтівки системи Вердера. Такий штик використовувався у період громадянської війни минулого століття. А вона ж прокотилася і нашою територією. Бо тут знаходять багато чого, наприклад італійські ґудзики чи монети тих часів.

Коли Валентина Анатоліївна показує відвідувачам ці речі, розповідає багато цікавого:

– Усі знають, що Слов’янка – земля козацька. Ще одним підтвердженням цього є шабля, знайдена там, де колись були козацькі кургани. Літературне підґрунтя цієї знахідки дуже цікаве. Колись давно у наших місцях бував Іван Сірко. Його життя овіяне легендами і сповнене карколомних пригод. Він народився незвичайною дитиною, з особливим даром характерництва, що допоміг йому здобути багато перемог, і передусім – над собою. Так от на обкладинці книжки Марії Морозенко «Іван Сірко. Великий характерник» Сірко зображений саме з такою шаблею.

Або, наприклад, чого козаків не брала шабля:

– Бо вони сиділи подовгу у Сиваші і дубили в солоній воді шкіру, щоб була міцною і невразливою.

У краєзнавчому куточку можна побачити багато старих світлин, зокрема, другий випуск школи 1939 року. Речі господарського вжитку – кований гачок для сіна («одиничка»), чересла від плуга для вертикального відкраювання скиби від цілини, стародавні молоток і сокиру (знайдені, де колись стояла стара кузня). А ще пряжку від ременя з форми ремісничого училища, пробиту кулею, солдатську кружку часів ІІ Світової, руль з першого трактора, осколки снарядів. І підкову величезних розмірів, якою кували коней-битюгів.

– Це теж із часів громадянської війни. Вороги возили свої гармати такими кіньми. Так що це підкови не наші. Наші набагато менші.

Слухати розповіді бібліотекаря можна довго. Кожному вона підкаже книжку, бо знає інтереси своїх користувачів. Порадить обов’язково найкраще. А що до вподоби самій Валентині Анатоліївні? Дочка зацікавила її латинськими висловами. Адже скільки мудрості у словах древніх! Любить також читати зарубіжну класику. А взагалі, залежить від настрою.

А ще можна сказати, що Валентина Кравцова живе своєю роботою. З 2012 року вкладає натхнення та креативні ідеї у розвиток закладу. Наразі їй дуже хочеться мати в бібліотеці інтерактивну дошку, щоб проводити всі заходи на високому рівні. Тож побажаємо їй наснаги і здійснення бажань.

Антоніна ТАРАСЕНКО