ГАЗЕТА ЯК ДЗЕРКАЛО НАШОГО ЖИТТЯ!

Межівському меридіану – 90 років! Ювілей для газети, що й говорити, – солідний… Коли бодай на хвилинку замислитися, то виходить, що «Зірка», «Червона Зірка», а сьогодні «Межівський меридіан» фактично від самого початку є незмінним супутником існування Межівського району. І все те, що відбувалося у житті мешканців Межівщини, так чи інакше знаходило відображення і на шпальтах видання.

…90 цікавих, творчих, сповнених подій років. 11 тисяч 930 номерів… Кожен день, тиждень, місяць, рік – особливий, пам’ятний не тільки для колективу редакції, ветеранів журналістики, а й для всіх читачів.

 

У різні роки в газеті працювало багато талановитих людей, для яких вона стала, без перебільшення, рідною. Саме вони змогли наповнити видання любов’ю і турботою про Межівщину та її жителів. І сьогодні, підбиваючи певні підсумки пройденого шляху, хочеться ще раз подякувати людям, які протягом дев’яти десятиліть творили не тільки історію газети, історію місцевої журналістики, а й історію всього району.

Починаючи від перших редакторів районки: Лубенця, Стрельнікова – у 30-х; Цибенка, Ковтуна, Давиденка, Чорняка – у післявоєннні 40-і та 50-і, до періоду нової та новітньої історії газети, коли журналістський колектив очолювали Володимир Олійник, Михайло Пудла, Наталія Вознюк, Олександр Стадніченко.

Період від 60-х – до початку 90-х років минулого століття, коли на чолі редакційного колективу стояв Володимир Олійник, називають «золотим» в історії районної газети, в якому виросла ціла когорта творчих працівників, членів Спілки журналістів СРСР, а згодом і України: В. Олійник, М. Пудла, О. Перепелиця, К. Родик, О. Винник, В. Чопенко, Г. Юхименко, А. Пічугін, Т. Лучко, Н. Вознюк. У той час тираж газети сягав 8000 екземплярів! У 1983 році в експлуатацію було введено нову двоповерхову будівлю редакції, а лише творчий штат редакції налічував до 10 чоловік.

Сьогодні мимоволі захоплюєшся і навіть важко уявити собі: який потужний потенціал мав такий яскравий колектив…

Уже на початку 2000-х ряди НСЖУ поповнили Н. Ляшенко, Є. Хрипун, В. Харламов. Цікаво: чи багато районок можуть похвалитися такою кількістю членів Національної спілки журналістів України?

На превеликий жаль, у невеликому матеріалі практично неможливо згадати всіх працівників редакції, а так хочеться не забути когось у цей святковий день… Адже і головний редактор, і завідувач відділу, і відповідальний секретар, і кореспондент, і літпрацівник, і бухгалтер, і коректор, і машиніст-друкарка – всі вони невід’ємні деталі одного цілісного механізму, який кожного тижня, кожного дня в унісон працює на спільну мету – видати черговий номер газети. Газети, яка обов’язково дійде до свого читача…

Як ми вже відзначали, далеко не кожному до снаги витримати такий довгий і напружений марафон довжиною у 90 років . Ціла епоха… Епоха, яка мала свій початок, розквіт і… давайте просто будемо оптимістами…

Наприкінці 2018 року завершено реформування друкованої державної та комунальної преси. Процес роздержавлення пройшов і «Межівський меридіан», засновниками створеного товариства сьогодні є члени трудового колективу редакції.

Як реформа вплинула на розвиток малої преси? До висновків ще далеко, тож, думаю, треба проаналізувати цей процес років за 5 чи 10. Наприклад, на сторіччя газети? Але, однозначно, це нові умови праці, нові виклики і завдання, нова сторінка історії. Пишемо ми її саме сьогодні.

Зрозуміло лише одне – випливуть у цьому бурхливому морі, назвемо його регіонального, медіабізнесу найдіяльніші, найсміливіші, най… Ми маємо стати не лише творчими, ініціативними і т. д., а насамперед гарними менеджерами і підприємцями.

Сьогодні зароджується принципово нове суспільство, і якщо людина не поважає якесь видання – то знайде масу причин його не передплатити. Адже на ринку стільки газет і журналів – вибирай до душі! Та, якими б міцними сьогодні не виглядали позиції друкованої преси, вона поступово зміщує акценти в бік Інтернет-простору.

Намагаємось і ми йти в ногу з часом, завойовувати увагу і довіру читача через створення офіційного сайту та сторінок у соцмережаж.

І бачимо, що це приносить свої результати. Численні відвідувачі вже й самі створюють актуальні теми та інформаційні приводи. Звичайно, землякам хочеться бачити на сторінках газети і на сайті більше гарячих, гострих матеріалів, отримати можливість висловити власну думку.

І це загалом правильно. Але… треба бути дуже обережним! Часто бажання правди за будь-яку ціну чи намагання вивести когось на чисту воду може принести більше шкоди, ніж користі. Особливо, коли це стосується голослівних звинувачень, які (частіше всього) базуються на емоціях. Адже інколи, щоб оцінити наслідки того чи іншого рішення, треба мати спеціальні знання і час (місяці або й роки).

Тому ще раз наголошую, у своїй роботі газета ніколи не ставила за мету когось образити чи принизити… А тому завжди намагаємося спочатку знайти відповідь на питання, першопричину. Як сказав хтось із колег: «У журналістиці краще керуватися правилом «не нашкодь», аніж перетворювати видання на звалище порожніх амбіцій». Цілком слушно. Бо, щоб побачити й оцінити інших, треба піднятися над собою і спочатку оцінити себе. Не забуваймо про це…

Разом із тим, ми продовжуємо співпрацювати з владою усіх рівнів, товаровиробниками, громадськими організаціями. А це означає взаємну користь: готуючи публікації про роботу органів самоврядування, працівників аграрного сектора, освіти чи медицини, ми розраховуємо на інтерес цих людей до газети у вигляді передплати. Тож сьогодні особливу подяку хочеться висловити всім нашим передплатникам – за розуміння, підтримку та зворотній зв’язок, який обов’язково потрібен, щоб газета була справді цікавою.

Ще раз дякуємо, що ви залишаєтеся з нами, і в душі кожен із вас… трішки журналіст!

Тож звертайтеся до нас, розповідайте про свої радощі і здобутки, діліться проблемами і сумнівами. Можливо, ми й не дамо вам готових відповідей, але допоможемо їх знайти…

Тож з нагоди свята зичу всьому колективу редакції газети та її читачам міцного здоров’я, натхнення, творчих здобутків у роботі, сили та енергії у професійній діяльності, благополуччя і добробуту в родинах!

Євген ХРИПУН,
головний редактор