В’язані іграшки з Новопавлівки
Якщо для одних людей іграшка – це повернення у дитинство, для інших – подарунок від хорошої людини, то для творчої людини – улюблена справа. Жителька Новопавлівки Тетяна Лисунова не так давно почала виготовляти іграшки своїми руками. Уміння в’язати гачком мала ще з дитячих років. А от іграшки у її житті з’явилися кілька років тому.
Родом пані Тетяна із Слов’янки. За направленням навчалася у Жовтоводському педучилищі. Після закінчення зовсім молодою дівчиною приїхала до Новопавлівки. Була і вихователькою, і очолювала колектив. Деякий час працювала в сільській раді. Тут, у Новопавлівці, і долю свою зустріла, вийшла заміж. І от уже на сімейному календарі тридцять років спільного життя. Мають дітей, онуків.
Коли почала в’язати, жінці навіть важко згадати. Ще до школи не ходила, а спиці й гачок уже міцно тримала в руках і вправно ними орудувала. Навчила цьому маленьку Таню мама, яка й сама радувала рідних гарними рукавичками та шкарпетками. Спочатку дівчинка одягала ляльок, потім, коли з’явилися власні діти, почала одягати їх. В’язала і костюми, і жилетки, і кофтинки, і штанці.
Був період, коли захопилася вишиванням. І зараз в оселі майстрині багато вишитих речей. Це цікаві картинки, подушечки із зображеннями знаків Зодіака (у хронологічному порядку). А от шити не любить. Каже, що шиє тільки за потреби.
Наразі пані Тетяна не працює, займається домашнім господарством. Але їй не нудно, бо увесь вільний час присвячує хобі. Виготовлені нею іграшки викликають захоплення як у малечі, так і в дорослих. А крім того в’яже спицями гарні светри, джемпери, сарафани тощо.
Майстриня каже, що справжня в’язальниця та, яка закінчує одну річ, а в неї вже п’ять-шість нових проектів розпочато. От і сама показала кілька розпочатих робіт (хоча зізналася, що не любить показувати «недов’язи»). Із залишків різнокольорових ниток для онучки створюється яскравий плед. Для сина у процесі виготовлення светр. І для доньки почала обновку.
– Буває, що не вистачає потрібних ниток. Тоді залишаю роботу, починаю іншу, доки не придбаю необхідної пряжі. Часом, коли отримую термінове замовлення на іграшку, теж мушу відкласти розпочате. Ось так і виходить, що одночасно в роботі кілька речей.
Іграшки в життя пані Тетяни увійшли недавно, коли пішла з роботи. Якось побачила в Інтернеті відео, як в’язати зайчика. Спробувала – вийшло. Подарувала онучці, дитина була в захваті. Тоді зробила їй ще одного, більшого.
Найбільше жінка полюбляє працювати з акриловими нитками, останнім часом використовує також велюрові. Нитка дуже гарно лягає у візерунок, м’яка, приємна на дотик. Але шкода, що дорога і має малий метраж. Пряжу, зазвичай, майстриня купує в Інтернет-магазинах, на спеціальних сайтах. Для набивки іграшок бере синтепонові подушки і використовує наповнювач. Каже, задоволена ним, бо вироби зберігають форму навіть після прання. Запитала Тетяну, чи не виникає з цього приводу непорозумінь у сім’ї, адже це стосується сімейного бюджету.
– Чоловік захоплюється риболовлею, любить купувати різноманітні снасті. Тому розуміє моє бажання купити новеньку пряжу для своїх виробів. Тут ми завжди можемо порозумітися.
Не все зразу було гладко з новим захопленням. Одна з перших іграшок великого розміру виявилась не дуже вдалою, наповнювач почав збиватися, і лялька деформувалася. Майстриня зробила відповідні висновки, і тепер її зайці, ведмеді, літаки, квіти мають привабливий вигляд і гарну якість.
Тетяна Лисунова вже не уявляє свого життя без улюбленого заняття. І хоча рукоділлям вона займається з раннього дитинства, але постійно вдосконалює техніку в’язання та розвиває уміння й навички. Послуговується майстер-класами в Ютубі, збирає схеми різних іграшок. Без цього не обійтися. Власний досвід завжди треба доповнювати кращими надбаннями інших майстрів. Ідеї вона постійно черпає з Інтернету, освоює нові техніки, спілкується з однодумцями у тематичних групах у соцмережі.
Створює майстриня іграшки на подарунки для рідних та близьких, а також на замовлення. Донька Даша відкрила сторінку в Інстаграмі, де виставляє фото маминих робіт, так допомагає їй поширювати свою творчість. Ідеальна ситуація, коли хобі приносить дохід. Але пані Тетяні заробляти на улюбленій справі не дуже вдається. Дорого коштує якісна пряжа та елементи декору, фурнітура. Багато часу витрачається на вив’язування дрібних деталей (як от фари на машині чи тракторі, хвостики та лапки у звіряток тощо). А ще ж паралельно треба займатися домашніми справами. Тому іграшки виходять досить дорогі. І продати їх не надто легко. Прикро, що суспільство ще не навчилося гідно цінувати ручну роботу. І це стосується не лише в’язання.
Виготовлення іграшок – справа непроста, потребує часу, фантазії, таланту та неабиякого бажання. Але результат того вартий. Іграшки Тетяни Лисунової оригінальні, мають позитивну енергетику. До того ж вона завжди враховує побажання своїх замовників, турбується, аби вони отримали задоволення від придбаного виробу.
Першою оцінку кожній новій роботі майстрині дає донька. Мама відправляє фото у Вайбері і отримує відгук. Зазвичай, дочці подобається, але Тетяна завжди запитує, що б варто було змінити чи підправити.
Знайомі і друзі жінки кажуть, що вона дуже чуйна людина і гарна господиня. Добре вдається в неї випічка, зокрема солодка. А ще готує смачні пиріжки, тушковані в сметані (це фірмовий новопавлівський рецепт).
Від створення кожної іграшки майстриня отримує велике задоволення, ще більше – коли її виріб подобається новому власнику.
-Займаючись в’язанням, я відволікаюсь від домашніх клопотів та відпочиваю душею. Для мене це своєрідний релакс.
Тож побажаємо новопавлівській в’язальниці творчих успіхів. Хай її іграшки приносять радість і дітям, і дорослим.
Антоніна ТАРАСЕНКО
