Не думайте, де провести вихідний. Завітайте до Райполя

Дніпропетровщина – найбільша область Центральної України. Майже 83% населення – це жителі міст. Тому природно, що саме тут досить активно розвивається сільський зелений туризм. Наша Межівщина не виняток, адже має багатий туристично-рекреаційний потенціал, який ще не повністю розкритий цікавими туристами. Розроблено кілька туристичних маршрутів як по території району, так і по громаді. Зовсім новий маршрут недавно розроблено і презентовано в Райпільському старостинському окрузі бібліотекарем Ольгою Цибіною. Вона ж і вітатиме туристів на маршруті, розповідаючи захоплюючі історії та легенди. Отож, вирушаємо.

І розпочнемо з Колони-Межової, сусіднього села, яке підпорядковується Райпільському старостинському округу. Лежить на межі двох індустріально розвинених територій – Донбасу і Придніпров’я. У Колоні-Межовій жив поміщик Барнашов, який мав кріпаків. У кінці дев’ятнадцятого століття (приблизно в 1885-1888 рр.) він продав ці землі німцям, що приїхали сюди гарбами з міста Генічеська. Село й цікаве саме тим, що колись було заселене німецькими колоністами. У 1930 році в селі був організований колгосп, який називався «Роте Фане». Досі у Колоні-Межовій збереглася хата німецької забудови з характерними архітектурними особливостями.

14 липня цього року Межівським селищним головою Володимиром Зражевським підписано Меморандум про співпрацю з Дніпропетровським обласним товариством німців «Відергебурт» про взаємодію у різних напрямках, зокрема й у сфері туризму. Тому Колона-Межова має перспективи розвитку саме як туристична локація, адже про це турбуються німці – вихідці з села.

З Колони-Межової рухаємося через поле стежкою до Райполя. Майже у кожному селі є  стежки, які ніколи не заростають. Народними їх кличуть, вірші про них складають. Така стежка є і в Райполі, її усі знають, бо протоптують щороку.

Райполе розташоване на схід від центру громади за 10 км. За 2 км на південь знаходиться автотраса Дніпро-Донецьк. Паралельно трасі проходить залізниця Чаплине – Авдіївка. Село засноване у 1906 році.

На локації біля Будинку культури завідувачка Ольга Кошарна розкаже гостям про традиції відзначення зимових свят. Нікого не залишить байдужим дерев’яний стовп поряд, який є елементом кумедного дійства та розваг.

Безперечно, варта уваги історія заснування храму Димитрія Солунського, його будівництва. 1930 року з храму зробили клуб. Приміщення його не збереглося. На початку 2000-х  під храм перебудували старий магазин. Минулого року коштом місцевих фермерів та вірян у приміщенні зроблено ремонт, встановлено новий іконостас. Храмове свято відзначили у вже оновленому храмі. Про все це розповість священник Віталій Квас.

На наступній зупинці, у шовковичному саду, туристи дізнаються про історію виникнення саду, розмноження шовковичного шовкопряда, збір коконів та їх реалізацію. До смаку прийдуться гостям вареники з шовковицею та іншими ягодами.

Насадження шовковиці потребують оновлення, тому останнім часом активні райпільці почали видаляти сухі та пошкоджені дерева. І розглядають питання про насадження нових дерев.

Далі жителям великих (і не дуже) міст цікаво буде відвідати сучасну ферму великої рогатої худоби у фермерському господарстві Романа Макари. Там вони познайомляться з новітніми технологіями утримання тварин, способами заготівлі кормів для та їх зберігання. Дегустація молока – частина екскурсії.

Наступна зупинка на маршруті – ставки. Три ставки – три історії, які зацікавлять туристів. Перший ставок – улюблене місце рибалок. Другий ставок – історія виготовлення саману на берегах ставу. Третій ставок – зона відпочинку, історія захованого скарбу, народні гуляння на Івана Купала.

Прямуємо у Сухареву Балку (ще одне невеличке підпорядковане село) на приватну олійницю братів Радченків – Олексія та Віталія. Тут виробляють найсмачнішу олію в районі і за його межами. Гостей познайомлять з процесом виробництва олії, вони зможуть її продегустувати із свіжим присоленим хлібом.

Передостання зупинка – біля Кам’яної могили. У балці Сухій серед степових трав стоїть кам’яний хрест, який ще років п’ятдесят тому селяни називали просто «могила». Історія, пов’язана з цим місцем, доволі драматична і повчальна. І туристи з цікавістю її послухають.

Завершується екскурсія на пасіці (бджолиній фермі) Тетяни Угнівенко. Ви дізнаєтеся цікаві факти про бджіл, їх розмноження та утримання вуликів. Обов’язкова дегустація меду, зібраного в різні пори року. Також ви отримаєте відповідь на питання, чи має мед термін придатності.

За кілька останніх років господиня бджолиного царства обладнала столярну майстерню, де сама виготовляє вулики. Придбано нову медогонку. А ще висаджено павловнію – цікаве дерево, яке має супершвидкий темп росту, 3-4 метри за рік, і є добрим медоносом.

Отож не сидіть вдома, подорожуйте. Райполе запрошує в гості!