П’ятниця, 19 Липня, 2024
Життя громади

Волонтери поїхали додому…

Зовсім недавно Межовою курсував БУРівський бус, перевозячи волонтерів, будівельні матеріали, інструменти. Зовсім недавно завзято працювали юнаки та дівчата на створенні молодіжного простору та муралу, допомагаючи у ремонтних роботах в родинах межівчан-АТОвців.

Але волонтери вже поїхали додому, офіційно табір завершився. Та для «крокусів» і всієї громади попереду непочатий край роботи. БУР-каталізатор спрацював!

Десять днів БУРтабору пролетіли швидко. 8 серпня у внутрішньому дворі молодіжного простору відбувся прощальний вечір БУРтабору. Він був захоплюючим, хоча і трохи сумним. Велика сім’я волонтерів зібралася, щоб підвести підсумки роботи і ще раз пригадати найяскравіші моменти цих днів. Втомлені, але щасливі й задоволені, збиралися всі, хто причетний до створення молодіжного простору. Волонтери-гості, команда «Крок у світ», місцеві школярі, молодь, яка долучилася до роботи БУРу – це була одна дружна родина. Сторонній людині навіть важко було визначити, хто з них місцевий, а хто – приїжджий.

Групи бажаючих ходили на екскурсію до відремонтованого приміщення, потім ділилися враженнями. Працював БУРмобіль, який за десять днів устиг полюбитися і дітворі, і дорослим. Гарними піснями гостей вітали Світлана Гриценко, Ольга Овсяник, Владислава Карчмарчук. Дарували музичні дарунки і гості. Присутні обмінювалися враженнями, спілкувалися. Сказано було багато теплих і добрих слів.

Володимир Зражевський, Межова:

– Друзі, ви перевернули наш світогляд. Я вражений вашою енергією, вашою енергетикою, вашим бажанням творити добро людям. Нам цього дійсно не вистачало. І маленьке зернятко, яке ви посіяли, виросте у дуже велике дерево.

Лариса Іванисенко, Межова:

– Сьогодні багато говорять про ресурси (фінансові, матеріальні), але я вважаю, що головний ресурс – це люди. І тих людей, яких ми побачили (і молодших, і старших), ніколи не забудемо. Це дуже зрілі люди у свої 16-18 років, які знають, чого хочуть і як цього досягти. Які показали нам власним прикладом, як можна жити і приносити користь людям. Я приємно вражена знайомством з ними і сподіваюся ще їх побачити.

Лариса Матюхіна, Межова:

– Хочу подякувати всім, хто знайшов час сьогодні до нас приєднатися. І тій молоді, яка приїхала до Межової, щоб допомогти нам в облаштуванні молодіжного центру. Хочу подякувати керівникам БУРу, які повірили в нас і надали нам можливість приймати гостей-волонтерів. Думаю, що в них залишились приємні враження від нас.

Надія Жовнір, Межова:

– Десять днів швидко пролетіли. Я не знаю, що ви запам’ятаєте з того, що тут відбувалося. Але я впевнена, що ви точно запам’ятаєте Межову. Хтось і вас уперше побував на елеваторі, хтось уперше побачив живих раків, а хтось уперше їх скуштував. Хтось дізнався, що в нас тут бував батько Махно. Хтось зізнався, що любить Маяковського і читав його. А хтось уперше прочитав свій власний вірш. Не знаю, чи довго ви будете згадувати про це, але ми вас будемо пам’ятати завжди.

Аліна Кобзар, Першотравенськ:

– Приїхала, щоб зробити Межову крутою.

Анна, Кривий Ріг:

– Дякую межівчанам, що так нас прийняли!

Христина Осадча, Ладижин:

– Межова – прекрасне місце. Я захоплююся жителями селища, командою місцевою (ви неймовірні!), дівчатками, які допомагали і сильно мене надихають. Ці дівчатка-школярки приходили до мене зранку, бігали, робили вправи з йоги (а це о шостій ранку).

Наталя Філіпова, Погребище:

– Межова – прекрасне місце, це одне з найкращого, що в мене було цим літом. Приємно бачити, що є молодь, яка хоче розвиватися, що є перспектива. Хочу, щоб ми могли стати більш розвиненою країною.

Богдан Величко, Львів:

– Бажаю, щоб межівчани закінчили справу, яку ми разом почали. А ми, як будемо їхати на Донеччину, заїдемо подивимося, чим усе закінчилося.

Анастасія Драчук, Острог:

– Приємно, що така велика команда в Межовій. Хочу відзначити Володимира Зражевського, який підтримує команду, допомагає розвиватися Межовій, який вірить у цих дівчат, який бере слухавку у будь-який час. Найкращі результати тоді, коли є зв’язок влади, бізнесу і громади. У Межовій ми такий зв’язок відчули.

Адміністратори БУРтабору відзначили найактивніших помічників та вручили їм сертифікати про участь у таборуванні і футболки з тематичними написами. А Володимир Зражевський отримав на згадку сувенір, започаткований у БУРі – цеглину з підписом на згадку. Такий сувенір волонтери дарують у багатьох таборах людям, які багато їм допомагали.

Сертифікати та футболки отримали: Анна Кий, Маргарита Черевко, Катерина Глухова, Владислав Сухачов (брали участь у БУРівському квесті), Вероніка Скляренко, Марина Мірошниченко, Андрій Руденко, Софія Верчик, Богдана Острянин, Олеся Кий, Анастасія Янжула, Олександр Комашко, Назар Бігдан.

Вечір ще довго не закінчувався, лунали пісні, точилися розмови. Наступного ранку волонтери поїхали. Але залишили по собі теплі спогади, гарні емоції, сподівання на нові зустрічі. А ще заряд енергії для межівчан на продовження роботи.

Антоніна ТАРАСЕНКО