Героїв зі Слов’янської громади на Дніпропетровщині посмертно нагородили орденами “За мужність” ІІІ ступеня
Автор – Євген Травневий
Відповідний Указ за № 236 Президент України Володимир Зеленський підписав 13 квітня 2022 року.
У день Державного прапора України ордена Героїв – їх батькам: Марині Петрівні та Андрію Степановичу Оксентюк, Наталії Василівні Личманюк вручили начальник відділення рекрутингу та комплектування четвертого відділу у смт. Межова Синельниківського РТЦК та СП, майор Олександр Мацик та депутат Слов’янської сільської ради – Валентина Орищенко.
“За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” – йдеться в Указі.
Вони загинули в один день … 8 березня…
Того дня Наталія зателефонувала о 6-й ранку аби привітати матусю зі святом. Розмова була короткою – вони виїжджали на бойове завдання… Марина Петрівна до слова пам’ятає той дзвінок: як вітала донечку у відповідь, прохала берегти себе …
А Наталія Василівна Личманюк так і не дочекалася дзвінка від сина. Валентин ніколи не забував про свята , дні народження близьких. Чекала до останнього… Але… Востаннє вони розмовляли напередодні – 7 березня, коли він питав про домашні справи, перетелефонував сестричці Олені…
Вічна пам’ять ГЕРОЯМ!
Вона завжди приходила на допомогу…
…Молодший сержант, бойовий медик 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр”, Наталія Оксентюк проходила службу старшим бойовим медиком у піхотному підрозділі”, – розповідають у бригаді.
У травні їй мало б виповнитися 25…
До служби в армії дівчина закінчила медичний коледж, а потім працювала цивільним медиком у Покровську.
У 93-ю бригаду “Холодний Яр” дівчина прийшла у 2020 році, під час ротації на Луганщину. Рятувала поранених біля Новотошківського. Після цього пройшла ще одну ротацію у районі Старогнатівки.
У 2021 році закінчила курси бойового медика. Коли почалося російське вторгнення, дівчина перебувала у навчальному центрі – опановувала курс старшого бойового медика.
“Наша мала! Золота дівчина. Я не можу повірити! Вона завжди приходила на допомогу. Коли були на батальйоні, вона могла наготувати їсти, щоб хлопців накормити: то пиріжки жарили, то печиво пекли. Переймалася за побратимів. Гарна була дівчина. Могла і гримнути, якщо треба. Особливо, коли навчала бійців такмеду. А взагалі була спокійна, тиха. – згадують товариші по службі.
Вічна пам’ять тобі, дівчинко!”
Якщо не ми, то хто?
Свій другий контракт зі збройними Силами України Валентин Личманюк уклав 22 лютого 2022 року. Якраз напредодні повономасштабного вторгнення рашистських окупантів. Тоді звичайний слов’янський хлопець сказав мамі : «Якщо не ми, то хто? Комусь потрібно служити, захищати свої країну! “
Лише нещодавно Валентину виповнилося 24 роки…
В серцях близьких, рідних, друзів та побратимів він навічно буде 24-річним ГЕРОЄМ, який загинув у бою проти рашистів на сході України, відстоюючи її територіальну цілісність та незалежність.
Служив розвідником-навідником розвідувального взводу механізовного батальйону.
У Валентина залишились дружина – Олеся, троє маленьких доньок Аделіна, Аміна та Каміла, мама Наталя Василівна, сестра Олена.
Вічна пам’ять ГЕРОЮ!..
У протистоянні з кривавими, путінськими загарбниками ми втрачаємо вірних синів і дочок України. Молодих, з планами та вірою в майбутнє, мужніх патріотів …
Поховані наші земляки із військовими почестями – у Андронівці та Слов’янці.
Від імені всіх жителів колишнього Межівського району ще раз висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким загиблих.
Після нашої Перемоги ми обов’язково більше розповімо про кожного земляка, хто загинув у визвольній війні проти російського окупанта, і вшануємо кожного та кожну…
