Четвер, 24 Вересня, 2026
Люди твої, МежівщиноПро головне

Не стало Віктора Харламова — депутата, який голосував за Конституцію України, поета і члена НСЖУ

23 вересня 2026 року відійшов у вічність Віктор Георгійович Харламов — народний депутат України ІІ скликання, заслужений працівник сільського господарства України, державний службовець першого рангу, майстер спорту, поет, журналіст, меценат і людина, чиє життя було нерозривно пов’язане з Україною та Межівщиною.

Його життєвий шлях важко вмістити в кілька посад, дат чи регалій. Це була біографія людини, яка встигла реалізувати себе у сільському господарстві й державному управлінні, у законотворчості та дипломатичній роботі, у спорті, літературі.

Він народився 30 травня 1952 року в місті Чистякове Донецької області — місті, яке в різні історичні періоди мало назви Олексієве-Леонове, Чистякове, Торез. Його батько, Георгій Юхимович, працював шахтарем на шахті № 3 ГХК «Добропілля-вугілля», мати, Ганна Прокопівна, була судовим виконавцем Добропільського народного суду Донецької області.

З юних років Віктор Харламов знав ціну праці. У 1967–1968 роках працював робітником шахти 1–2 «Добропільвугілля». Після служби в Радянській Армії у 1974–1975 роках його професійне життя назавжди поєдналося із землею та сільським господарством.

Життя, присвячене землі

Віктор Георгійович із відзнакою закінчив Дніпропетровський сільськогосподарський інститут, здобувши кваліфікацію вченого-агронома. У 1974 році вчена рада інституту рекомендувала його до вступу в аспірантуру на кафедру селекції та насінництва. Його науковим керівником був професор ДСГІ І. А. Лук’яненко.

У 1975–1978 роках Віктор Харламов працював агрономом у господарстві «Радянська Україна» села Слов’янка Межівського району Дніпропетровської області.

Саме Межівщина стала для нього не просто місцем роботи, а справжньою життєвою землею.

З 1978 року він працював головним агрономом радгоспу імені Петровського в селі Зоряне Межівського району — одного з великих господарств із площею угідь майже 20 тисяч гектарів. А з 20 грудня 1985 року очолив колгосп «13-річчя Жовтня» Межівського району.

За вагомий особистий внесок у розвиток агропромислового виробництва, багаторічну самовіддану працю та високий професіоналізм у 2002 році Віктору Георгійовичу було присвоєно почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства України».

Його знання аграрної справи не обмежувалися практикою. У співавторстві з професором І. А. Лук’яненком він підготував книгу «Культура картоплі в Степах України», видану у 1976 році.

У Верховній Раді — серед творців українського законодавства

11 травня 1994 року Віктор Георгійович Харламов став народним депутатом України ІІ скликання.

Це був особливий період становлення молодої української держави. У Верховній Раді він працював у Комітеті з питань правової політики і судово-правової реформи, долучаючись до формування законодавчих засад незалежної України.

Його ім’я пов’язане з роботою над окремими положеннями законів «Про оренду землі», «Про Конституційний Суд України», «Про Кабінет Міністрів України». Зокрема, він був автором норми щодо можливості оренди землі строком до 49 років.

Та найважливішою сторінкою парламентської діяльності Віктора Харламова стала його участь у роботі над Конституцією України.

28 червня 1996 року Україна отримала свою Конституцію — Основний Закон незалежної держави.

Для Віктора Георгійовича це була не просто дата в календарі. Він був серед народних депутатів того скликання, які працювали у парламенті в час ухвалення Конституції України, і зберігав особливе ставлення до цієї історичної події.

За участь в ухваленні Конституції України Віктор Харламов отримав Подяку Всесвітнього конгресу українських юристів.

Він був державним службовцем першого рангу, дійсним членом Асоціації народних депутатів України, нагороджений Грамотою Верховної Ради України та ювілейною медаллю «10 років незалежності України».

Дипломатичні місії та міжнародний досвід

Парламентська діяльність відкрила перед Віктором Георгійовичем і міжнародний напрям.

У серпні 1995 року у складі офіційної Державної делегації України він перебував у Лівані та брав участь у відкритті Посольства України в Бейруті. Делегацію очолював Олег Дьомін.

Він також постійно розширював свої професійні знання. Проходив стажування у США за курсом «Розвиток управління в сільському господарстві», навчався у Великій Британії в Центрі політичної та дипломатичної освіти, знайомився з роботою парламентських і фінансових установ Лондона, зокрема Європейського банку реконструкції та розвитку.

Навчання за програмами управління сільськогосподарським виробництвом в умовах переходу до ринкової системи господарювання проходив у Берліні та Угорщині.

З 22 травня до 6 червня навчався у США, де відвідував Конгрес США, Economics and Statistics Administration, Світовий банк, USAID, Університет Кентуккі та інші установи.

Цей міжнародний досвід він прагнув застосовувати у своїй подальшій роботі в Україні.

Після парламенту…

У 1998–2010 роках Віктор Харламов працював у системі Державного резерву Верховної Ради України, був кандидатом на посаду головного консультанта Комітету з питань агропромислового комплексу.

У 2001–2008 роках був секретарем СДПУ(о) Межівського району.

У 1998–2018 роках працював радником директорів СТОВ «ЄДНІСТЬ» та ТОВ «ВЕКТОР Х» з юридичних питань. Був засновником цих підприємств.

У 2010 році вийшов на пенсію.

Але завершення державної служби для Віктора Георгійовича зовсім не означало завершення активного життя.

Спорт — характер, дисципліна і сила

Ще однією важливою сторінкою його біографії був спорт.

Віктор Харламов — майстер спорту СРСР з вільної боротьби, кандидат у майстри спорту із самбо та дзюдо.

Спорт сформував у ньому ті якості, які згодом проявлялися і в професійній, і в громадській діяльності: витримку, наполегливість, дисципліну, уміння не відступати перед труднощами.

Людина, яка писала більше, ніж просто вірші

Та, мабуть, найменше можна говорити про Віктора Харламова лише як про політика чи аграрія.

Він був поетом.

Його творча спадщина — величезна. За різними періодами бібліографічних даних, він є автором понад 80 книжкових видань і понад 15 тисяч віршів.

Серед його книг — «Іконостас долі», «Біном Нефертіті», «Проліски натхнення», «Сольфеджіо життя», «Бісектриса часу», «Избранное», «Политический гамбит», «Гипербола счастья», «Крымская осень» та багато інших.

У своїх творах він звертався до України, її історії, державотворення, політики, людських стосунків, духовності та майбутнього.

Особливе місце у його творчості посідала шекспірознавча тема. Віктор Харламов переклав українською та російською мовами 154 сонети, пов’язані з ім’ям Вільяма Шекспіра, а також розвивав власну концепцію щодо авторства сонетів і ролі Крістофера Марло та інших можливих співавторів.

У 2015 році у видавництві «Леся» вийшла книга «Вільям Шекспір — Сонети», а у 2017 році — українське та російське видання «К. Марло — В. Шекспір. Сонети».

Його книги видавалися у Києві та Донецьку, були представлені в бібліотеках Верховної Ради України, знайомили з творчістю автора читачів Польщі, Канади, Ірландії та інших країн.

Віктор Георгійович був членом Національної спілки журналістів України, Конгресу літераторів України та Всеукраїнського союзу письменників-мариністів України.

Його захоплення не обмежувалися словом — серед його інтересів були також живопис і поезія.

Межівщина пам’ятатиме його не лише як депутата

Особливе місце у житті Віктора Харламова займала Межівщина.

Тут він працював агрономом, керував великим господарством, очолював колгосп, а згодом повертався сюди вже як народний депутат, письменник, меценат і громадський діяч.

Він підтримував місцеву культуру та молодь.

Свого часу саме Віктор Георгійович подарував Межівській районній бібліотеці перший комп’ютер, регулярно поповнював бібліотечний фонд власними виданнями.

Підтримав вихід книги «Проліски натхнення», у якій були представлені твори поетів-початківців Межівщини. Ініціював видання книги «Межівщина: історія та сьогодення», присвяченої 90-річчю краю.

Це була підтримка не заради гучних слів. Це була підтримка конкретною справою.

Саме тому  Віктора Георгійовича називали другом бібліотеки, благодійником і меценатом.

Його характеризували як людину доброзичливу, пунктуальну, ділову, толерантну — людину, яка тримала слово і не залишалася осторонь, коли бачила проблему.

Його життєве правило добре передають слова, сказані ним самим про творчість:

«Молодість та досвід — неподільні у творчості й обов’язкові автору, незалежно від віку, мови, національної приналежності… Єднає спільна праця, здобутки та навіть невдачі…»

Людина багатьох талантів

Сьогодні, згадуючи Віктора Георгійовича Харламова, важко визначити одну головну сферу його життя.

Він був агрономом і керівником, який знав ціну землі та хліба.

Був народним депутатом, який працював над законодавством молодої української держави та був учасником парламентського періоду ухвалення Конституції України.

Був юристом, який здобув другу вищу освіту в Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого.

Був дипломатом, який представляв Україну під час відкриття її посольства в Лівані.

Був спортсменом, майстром спорту з вільної боротьби.

Був журналістом і письменником, членом професійних творчих спілок.

Був поетом, який залишив після себе десятки книг і тисячі віршів.

Був меценатом, який допомагав бібліотеці, підтримував молодих авторів, сприяв розвитку культурного життя Межівщини.

І передусім він був людиною.

Людиною, яка вірила у силу слова, праці, знань і добрих справ.

Пам’ять

24 вересня 2026 року завершилася земна дорога Віктора Георгійовича Харламова.

Але залишилися його книги, вірші, законодавчі напрацювання, спогади колег, друзів і земляків. Залишилися люди, яким він допоміг. Залишилася пам’ять про депутата, який працював у парламенті в один із найважливіших моментів становлення української держави. Залишилася Межівщина, для якої він був не просто уродженцем чи керівником — він був людиною, яка багато років вкладала свої знання, працю та серце у її розвиток.

Життя Віктора Харламова було багатогранним, а його слід — різним: у політиці, аграрній справі, юриспруденції, спорті, дипломатії, журналістиці, літературі та громадському житті.

Світла пам’ять Віктору Георгійовичу Харламову!