Дільничний відділення  №2  (Межова) Синельниківського РВ поліції  Андрій Киричок ось уже два місяці несе службу на деокупованій території Херсонської області.

За цей час надивився достатньо: що наробили російські нелюди на українській землі… Наспілкувався з місцевими, які понад 8 місяців знаходились в окупації.

– Люди боялися навіть вийти на вулицю. Вдень взагалі, а з двору у двір – хіба вночі. І кожного дня… чекали на Україну. – говорить Андрій і продовжує. – Місцеві кажуть, що коли на подвір’я заходили росіяни – то це означало знущання, погрози та мародерство. І це в кращому випадку. Ховали дітей.

Насправді, якщо взяти будь-яке село цього регіону, то важко знайти будинок, який не посічено осколками, а то й зруйновано повністю або частково.

Розбиті та пограбовані території агроформувань, викрадений весь транспорт, який можна було забрати.

– Особливо боляче дивитись на школи, лікарні, дитячі садки. Порівнював із рідною Межівщиною і страшно навіть уявити таке лихо.Заміновано дуже багато, тому і зараз  лише на 10-15 відсотків засіяні поля. – говорить він і наголошує, що тут  треба бути обережним і з дороги бажано не з’їжджати.  

Сам Андрій – досвідчений офіцер, у лавах поліції з 2005 року, дільничний інспектор. У відрядження на Херсонщину визвався поїхати добровільно.

За ці місяці  у нього були різні дислокації, місця несення служби. Більш та менш безпечні. Сьогодні – це район міста Берислав, де навіть спати доводиться в бронежилеті.

– Але це нічого, – запевняє поліцейський. – Як можна говорити про небезпеку, коли поруч живуть пенсіонери і навіть діти. 

Ми спілкувалися 19 вересня і Андрій розповів, що буквально напередодні, під час їх чергування,  російська армія атакувала автовокзал у Бериславі з безпілотника. Від обстрілу постраждали четверо місцевих жителів 65 – 80 років.

Він підтверджує, що у регіоні залишися переважно пенсіонери. І саме вони найбільше потерпають від обстрілів окупантів.

До слова, після того, як Сили оборони України звільнили правий берег Херсонської області, росіяни щоденно обстрілюють регіон. А особливо місто Берислав, яке знаходиться за 5 кілометрів від лінії фронту. По ньому ворог гатить навіть з танків та артилерії.

Останнім часом особливо дошкуляють ворожі дрони. Один з них атакував блок-пост поліцейських і вибухнув буквально за 15 метрів.

– Ми встигли заховатись за бетонне укриття, – розповідає Андрій, – але вибух був досить потужний. –  А ось інший дрон заплутався над нами у маскувальній сітці і… не вибухнув. Можна сказати, поталанило…

«Людей шкода, по-людські шкода», – знову і знову повторює Андрій Киричок. Тож коли випадала вільна доба після чергування, старший лейтенант, засукавши рукава, допомагав господарям будинку, де він зупинився, лагодити пошкоджений паркан, або перекривати дах.

Херсонці – Валентин та Анна були дуже гостинні, до речі, разом з ними, проживало і двоє діток  2,5 та 11 років.

– Дуже хотілося їм допомогти, хоча б чимось. Люди настраждалися, не дай Боже…

І в цих словах вся сутність українського народу: людяність, співчуття, співпереживання,  готовність прийти на допомогу.

Автор: Євген Травневий

Передрук та використання матеріалів  лише з дозволу автора.