«Варили кашу, студили і годували собак»: як рятують покинутих тварин у прифронтовій Межовій  

Тонну корму для покинутих тварин вдалося закупити й розвезти зооволонтерці Олені Некрасовій. Жінка каже: усе завдяки донатам і допомозі небайдужих людей. Лише за один день десятки мішків корму відправились до Межової, 15 – до  Новопавлівської громади, ще 9 – у Новогригорівський старостат. Частину корму зооволонтерка роздала сама, іншу – передала місцевим, які нагодують по різним частинам селища. Окрім кормів отримала гуманітарну допомогу від притулку Світлани Остапкової у вигляді вакцин, переносок і ковдр для тварин. 

– Зараз Межова так згуртувалася. Всі люди їдуть, вони годують тваринок майже вночі. Я загубила собак на кладовищі на виїзді на Новопавлівку. Не могла їх знайти. Станція СТО вся палена, машини всі палені – собак немає. Вони їх знайшли. Вночі варили кашу. Це Кушнари. Подружжя Кушнарів. Варили кашу, студили і годували тих собак, – розповідає зооволонтерка.

Прифронтова Межівщина і сусідні громади щодня потерпають від російських атак. У зоні ризику залишаються не лише люди, а й тварини. Сотні собак і котів залишаються у зруйнованих селах без господарів. За словами Олени Некрасової, чотирилапих часто просто випускають у надії, що вони виживуть самі. Додає: трапляється й гірше – тварин залишають на ланцюгу чи зачиняють у приміщеннях, прирікаючи на голод і загибель. Попри це, мешканці разом із зооволонтерами намагаються врятувати покинутих чотирилапих.

– Кам’янку годують. На «Меридіан» завезли. Сьогодні ще давали в Межовій гуманітарку і до гуманітарки люди прийшли і за кормами. Ми встигли усіх обдзвонити, поки був зв’язок, і домовитися. Люди приходять, люди годують. Ті люди, які ще там. І у них є свійські тварини. Ми їх теж не ображаємо, – говорить Олена.

Олена Некрасова та її чоловік Юрій 

Врятовані чотирилапі 

Нині під опікою Олени десятки врятованих хвостиків. Волонтерка ділиться: намагається забирати найвразливіших – цуценят і кошенят, вагітних, травмованих, онкохворих тварин. Тих, хто саамостійно просто не виживе. Каже: для них наразі велика потреба у лікуванні. 

У руках Олена тримає одну з таких хвостиків – маленьку знесилену собачку з пухлиною, яку вивезла того ж дня. Вона майже не чує через вибухи, погано ходить і потребує термінового УЗД. Це вже 28-ма врятована чотирилапа з Межової.

– Вона була сама на подвір’ї на нашийнику. Ще там була здорова собака, яку відпустили. І та собака її трамувала: вона насильничила, топтала. Собака майже погано ходить ногами. Вона не може вона падає. Нічого не чує від прильотів. Пухлина вже відкрилась в ротик. Дуже просимо допомогу.

В евакуації собачки допомогла місцева жителька Олена Калініченко, яка залишається в Межовій і дбає там про покинутих тварин. Попри важкий стан врятованої, Олена Некрасова, яка є не лише зооволонтеркою, а й ветлікаркою, вірить у її шанс на життя.

 

Олена Калініченко

– Вона мала, вона цілує. Вона така добра, така лагідна. Я думаю, ми ще поживемо. У нас уже один такий є, що і поліція рятувала – машину лагодила. Ми його вивезли з кровотечею. Довезли, усе було добре. І з цією буде усе добре, – каже жінка, притискаючи до себе собачку.

Олена показує ще одну врятовану собачку.

– Позавчора вивезли з Межової. І ми маємо уже п’ять дітей. Потрібна вакцина. Потрібне все. Горе. Для таких малих ми будуємо вольєри – своєрідні манежі. І ще три нові вольєри будуємо. Намагаємося хоч когось врятувати, – ділиться зооволонтерка.

Слідом підходить ще один «підопічний» – межівський котик. Олена бере на руки його і ще одну врятовану кішку.

– Ця мадам загрузилась сама біля поліції і «Межівського меридіана». У день перед ніччю на приліт. А цього нам врятувала Олена Калініченко, бо з’їли б собаки.

За її словами, у Межовій нині залишаються три вагітні собаки, які ось-ось мають народити. Окрім того, є щонайменше три локації з цуценятами. В одній із них малюки вже лишилися без мами і ще навіть не вміють самостійно їсти. Додає: це все вакцини.

«Просто випускають в селах, бо думають, що там безпечніше» 

Навесні жінка разом з чоловіком на своєму старенькому авто від’їздили з їжею і водою для тваринок у Новопавлівку. Згодом, коли безпекова ситуація погіршилась, і дістатись туди через обстріли стало все складніше, намагалась передати корм через сільську військову адміністрацію. Не забуває вона про них і нині. Цієї поїздки передала 15 мішків корму для Новопавлівської громади. У Новогригорівський старостат завезла – 9 мішків.

– Це села, у яких дуже мало людей. Це Зоряне, це у нас Юр’ївка, це у нас Красногорівка. Там залишилось дуже-дуже мало людей і теж ми страждаємо від дронів, від прильотів. І теж там дуже багато собак, яких везуть з Добропільського напрямку. Просто випускають в селах, бо думають, що там безпечніше, – пояснює Олена.

Авторка: Сніжана Салівон

Цей матеріал було підготовлено в рамках проєкту «Посилення стійкості медіа в Україні», який впроваджується
Фундацією «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна).
Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity)».