“Не про таке фермерське життя я мріяв…”: молодий аграрій Іван Кондратюк про роботу хліборобів біля лінії фронту
«Не про таке фермерське життя я мріяв…» – говорить молодий аграрій Іван Кондратюк збираючись у поле, що поблизу його рідної Новопавлівки.
Тут колись працював і його батько – засновник і керівник господарства СФГ «Кондратюк» Сергій Максимович.
Сьогодні справу батька продовжує син…
Причому, у найважчі для України, Новопавлівки, господарства часи…
Часи, коли новопавлівські хлібороби не можуть зібрати бодай половину посіяної пшениці…
Війна руйнує плани аграріїв… Горять поля, технічні бази господарств руйнують КАБи, атакують дрони…
Та вони все ж знаходять можливість зібрати: «бодай те, що дається…», – кажуть хлібороби…
А «дається» воно, ой, як важко…
…РЕБи та «Мангали» на комбайнах, детектори дронів та рації, рушниці та бронежилети…
Саме так виглядають жнива біля лінії фронту…
Жнива із ризиком для життя….
5-а ранку… Сонце вже впевнено торує шлях нагору… Але Межова ще спить…
Хлібороби СФГ «Кондратюк» збираються на останній жнивний виїзд цього року…
Під Новопавлівку…
– На цьому полі, де їдемо, теж небезпечно… на жаль – каже фермер, вдягаючи бронежилета. Впевненим рухом закидає на плече помпову рушницю (проти дронів) і додає, – Але, це останні 40 гектарів, які маємо надію зібрати… Ще 900 га – просто недосяжні…
«Межівський меридіан» цього року провів у господарстві (а точніше у його полях) багато часу). Ми виїжджали з новопавлівцями і на посів соняшника, і на жнива…
А тому згадуємо червень 2025 року…
СФГ «Кондратюк» намагався встигнути на останній посів соняшника…
Фронт наближався до Новопавлівки…
Новопавлівський напрямок, за яким спостерігає вся Україна – це їх Батьківщина…
СФГ «Кондратюк» … Вщент розбита база колись одного з найбільших агроформувань не тільки Новопавлівки, а й всього колишнього Межівського району…
– 7 КАБів впало на господарство, – говорить Кондратюк. 2 чи 3 – за територією, усі решта прилетіли по складах. Два знищено повністю. Столова – прямий приліт. Ті склади, які позалишались, то понівечений дах, то шиферу взагалі немає, плити деякі полопались, інші зрушили з місця.
Базою господарство аграрії не користуються з квітня, а з травня навіть не навідуються туди, бо багато дронів. І не тільки…
Востаннє Іван Сергійович був на базі 31 травня, коли була погана погода: дощ, вітер і менше безпілотників.
.. Перебирав документи, дивися батькові грамоти, відзнаки…
Розповідає, що після прильотів КАБів почали усе вивозити. Під час тривоги виїжджали із села – ставали за межею…
Одного разу, коли вони стояли неподалік був один із перших прильотів FPV-дрона, майже по них. Поранило тоді односельчанина. Далі – ставало тільки гірше.
Часті масовані атаки змусили відмовитись від поїздок…
Липень 2025…
Що сьогодні? – питаю.
Іван Кондратюк:
«База господарства знищена практично вщент… Вже були відпрацювання «Градами» по фірмі і касетні боєприпаси. У якому зараз стані все зараз, я навіть не знаю.
«Тік згорів. Уже одні руїни. Точно знаю, що два склади під нуль, їдальня, складські приміщення під нуль. І новий склад теж… Він більш-менш наче був, але також осколками посікло і стіна відійшла стіна від армопояса… Сьогодні, здається, йому теж – все…
Знову … 5 червня, ми збирались на поле…
У першу чергу аптечка, рушниця, рація, детектор дронів, бронежилети…
«Не так я собі уявляв фермерство, але так є, сьогоднішні реалії» – казав тоді Іван.
І розповідав, що всього в обробітку перед зимою було майже 4200 га. На початку березня обробляли 1200 га пшениці, хоча посіяно було 1500 га.
Були вже поля де кошмарили дрони і туди небезпечно було їхати.
«Дивіться, це як ми їдемо в Новопавлівку: ліворуч – не обробляємо, прямо – теж не обробляємо за селом, перед селом – не обробляємо. А є ще поля на межі з Муравкою, і в Дачі, і в Філії і під Ялтою є поля, і під Райполем. Дуже розкидано все. З бази це кілометрів 20-25 радіус».
Тоді фермер розповів, що бронежилет замовив ще на початку 2022 року.
А вже зараз як підійшло впритул (фронт), то спочатку купив «Цукерок» (детектор дронів), щоб бачити, що там літає чи не літає поряд… Але й це наразі не актуальне обладнання
Потім купив рацію, бо в селі не було зв’язку, нарешті, «Хувер» – більш дієвий детектор.
Що далі? – спитаєте ви… А далі – РЕБ…
Липень 2025 року
…Два комбайни, які готові до вирішальної битви – облаштовані «мангалами», які ми звикли бачити на різній військовій техніці.
Комбайнер Сергій Ємець ладнає на комбайн «Джон Дір» … РЕБа…
Саме так! Засіб радіоелектронної боротьби!
Сергій:
«Мангали – це ідея нашого директора. Ми трішки порадились, привіз він нам матеріал оцей увесь, сітку. Ну і зробили каркас. Придумали, де його закріпить. Зробили такий собі захист проти дронів…
Чесно, не бачили ніде інтернетах, де таке роблять.
Хай не доводиться, щоб воно спрацьовувало, але на всякий пожарний випадок…»
Керівник господарства не розповідає подробиць, але РЕБ – це також – результат співпраці із нашими захисниками.
Всі вдягають бронежилети. Застібаються вунісон, наче підрозділ спецназу.. Не дивлячись на небезпеку – поле за 8 кілометрів від лінії зіткнення, хлопці примудряються ще й жартувати.
На «Кейсі» їдемо ми, разом з Кондратюком, не відстаючи від РЕБа, як і вся кавалькада: трактори з жатками, вантажівки …
Фермер розповідає, як сьогодні горять від війни українські поля з пшеницею.
«Це було на Іванівській межі, по трасі. Ми працювали біля бригади, ставка, «кагани» – по-народному, багато хто зрозуміє.
Там у нас дуже великий масив – 250 гектарів. І спостерігали як поле просто палало на очах.
Ми його тушили: раз, другий, а на третій раз уже як почала відпрацьовувати FPVішка і прильоти від «Градів», п’ять чи шість лягло, кажу – все, ми їдемо звідси.
Боляче спостерігати, як хліб горить. Вже ось-ось воно на витягнутій руці. Ти бачиш пшеничку, вона вже дозріла, ти все їй вже зробив….
По Філії ще масив – гектарів 300, може 400, теж уже згоріло.
Дай Бог ми сьогодні докосимо, це буде разом трохи більше 600 гектарів, а сіялося півтори тисячі ….
Нарешті золотаве поле… Здавалось звична оку, приємна картина… Але ні –
напруга висить у повітрі… Пищать детектори: то мерехтіння, то зображення з камери дрона… А ще – постійна канонада…
Хлопці все також жартують, але якось напружено це виходить. Особливо коли чується свист, а потім… прильот снаряду, поруч у посадці метрів до 100…
По команді перебираємось далі…
Аби не гаяти часу сідаємо із Сергієм Ємцем до кабіни комбайна. Включили РЕБ, працюють рації, створюючи завади роботі мікрофонів.
«Напруженість є велика. Додались у нас ці всі «аксесуари».. Каски, бронежилети, рації, і такий екран проти дронів. – говорить він. – Дуже відчувається війна. Бачимо як КАБи летять на наше село. Снаряди десь поруч вже лягають. Дрони, це само собою.».
Хлібороб говорить, що скоро сіяти озимину, тільки не знає: чи сіятимуть її новопавлівці. А ще ж землю треба обробити…
Знову про наболіле:
«Врожай нормальний. По цьому році і волога була, пшеничка хороша. Встигли покормить, але фронт приблизився. Тепер збираємо те, що можна зібрати – де безпечніше. Та на наших полях, безпечно місця вже, мабуть, немає..Зараз добираємо тут 35 гектарів і Сергійович каже, що це все…»
Кондратюк квапить хлопців, каже, що сильно переймається за їх безпеку.
– Більше всього боюсь за колектив, щоб все нормально…
Сергій Ємець
Тож для інтерв’ю часу просто немає і просто пересідаємо у другий комбайн – до Олександра Ягубця.
Він розповідає, що у новопавлівських полях можна знайти: що завгодно… Весь арсенал зброї. Масово – залишки від касетних ракет, FPV-дрони, «Молнії», вирви від КАБів. А робочий день починається із важливого тактичного завдання – дістатись до поля.
– Хорошого нічого не має… Тільки сподівання на краще… Людина завжди надіється. Сім’ї повивозили, поки недалеко. А самі готувались до жнив….
Питаєте – як? Отак і готувались. Головне – подбати про безпеку.
Наварювали це все самі, рації там, «чуйки», бронежилети…
Страх, звичайно є, але ми вже звикли.
Мріємо, як і всі, про закінчення війни. Найперше хочу поїхати подивиться на будинок.
У Новопавлівку…
Олександр Ягубець
Нарешті, останні загонки поля за кермо сідає сам Іван Кондратюк
Розповідає, що аби не війна із задоволенням працював би у полі , адже йому це подобається». І згадує коли вперше сів за кермо комбайна
«Так, пам’ятаю, це був 2016 рік, як тільки закінчив школу. У червні був випускний і у липні вже – за кермом «Дон-1500Б».
Пам’ятаю, ну дуууже багато у мене поломок було…
Зараз розумію, що просто так співпало тоді. А я переживав оце постійно: ремонт-ремонт-ремонт. Кожен день…»
Говорячи про врожайність, фермер відзначає, що по Україні погода не склалася для ранніх зернових і вже кажуть – для кукурудзи і соняха також.
На цьому фоні у СФГ «Кондратюк» – середній урожай. Важко сказати точно зараз, але близько 30 центнерів гектару».
Про економіку:
– Пільг ніяких немає зараз. Якщо б село стало зоною активних бойових дій, тоді все анулюється, ми звільняємось від податків, орендної плати. Думки з цього приводу різні зараз. Тому що в дуже «великі мінуса» зайшли – економічно. Про прибуток не мріять… Навіть затрати не повернемо ті, що поклали в землю. А ще ж є 600 пайовиків… І відповідальність перед ними…
Можливо, ще якісь поля з соняхом вдасться скосити. Дуже важке питання…
Нарешті, ось він останній клин… Два комбайни просто розсікають його… Квапляться… Знову чується прильот… Знову пищать детектори. І це все нервує.
– Так, збираємось, збираємось – і разом вирушаємо, – каже Кондратюк. І додає, – Але всі бігом на фото… Разом… Як колектив… Давайте хлопці…
Знімок проти гарнючого неба – неймовірний… Якби не війна…
Що далі?
– Невідомість… Невизначеність… Подивимось … – каже Іван. – Підготуємо техніку, а осінь покаже, що там з соняхом буде.
Боюся, що соняшникових жнив не буде просто… З кожним днем ситуація погіршується і погіршується..
Сіяли ми 600 гектарів, але уже мінус 170». Це знову ж Іванівська траса, де були з вами разом у червні. Зараз там вже небезпечно…
Згадуємо шматок інтерв’ю на посіві соняшника:
«Хлопці віддають життя за українську землю, і щоб ця земля заростала бур’яном? То це неправильно. Треба працювати!»
– Підтверджую свої слова на 100 відсотків, – каже фермер, – тільки хоч найменша можливість… Найменша… Ми вийдемо в поле… І будемо працювати… Сіяти… Косити…
Хочеться просто мирного неба. Щоб просто далі почали спокійно працювати. Відновлювати те, що зруйновано
Адже, зруйноване –цегла. Воно відновлюється!
Бо українське село – це ми!
Від редакції: Ваню ми знаємо давно…. Коли 2017 року вольовий новопавлівець став чемпіоном Європи з пауерліфтингу в іспанській Малазі.
А також знаємо, що його слова – не розходяться з ділом…
Відбудуємо – значить – ВІДБУДУЄМО!!!
P. S.
21 липня російська армія атакувала КАБАми Межову – адміністративний центр громади, що розташована на сході Дніпропетровщини.
Один з ударів прийняв на себе тік базового сільгосппідприємства Межової – ТОВ “Межівське”.
Керівник – Захар Вікторович Колот у розпачі розводить руками, дивлячись на кагати зерна, всіяного битим шифером…
Слів – немає… Це – продовольчий тероризм з боку країни-загарбника…
У самісінький розпал жнив пошкоджено тік, відкриті сховища для зерна (повністю знищена покрівля), постраждала техніка.
До речі, за злою іронією долі – на території підприємства постраждала техніка Івана Кондратюка. Зокрема, вантажівка, трактор…
Росіяни знищили базу СФГ “Кондратюк” у Новопавлівці, але їх КАБи “знайшли” новопавлівських хліборобів і в Межовій…
(Хліборобів Межівщини сильно об’єднала спільна біда… Вони допомагають один одному… Розміщують у себе евакуйовану техніку колег, дають території/склади для зерна…)
Іван Кондратюк/Захар Колот
Петро Ляхович, голова Асоціації фермерів Межівщини:
– Ситуація важка не тільки у нашій громаді, а взагалі у всій країні.
На Межівщині – тим більше тому, що бойові дії йдуть уже в нашій громаді.
Частина сільгоспвиробників, які проживають на східніше, вони взагалі не працюють, і не збирають урожай, який був вирощений.
На жаль, є втрати – головні. Це – люди… Загинула прекрасна людина, агроном, Віктор Іларіонович Костюченко – потрапив під скид з дрона. Також загинув людина, волонтер, активіст – Анатолій Компанієць. Тому ситуація саме безпекова дуже напружена.
Жнива зараз йдуть, вони ще не закінчились з різних причин.
За моєю інформацією урожайність озимої пшениці не дуже висока – до 30 центнерів.
Сотні, тисячі гектар, на жаль, «випадають» через безпекову ситуацію. товариства ТОВ АФ «Промінь», СФГ «Кондратюк», ТОВ «Чугуєво», ТОВ АФ «Прогрес», менші фермерські господарства всієї Новопавлівки, вибірково працює на полях «Схід Агро», Складно всім, однозначно, і великим і малим сільгоспвиробникам.
Петро Ляхович
Не все ми можемо зібрати своєю технікою, особливо комбайни. Не хочуть їхати збирати урожай там, де ще навіть відносно безпечно.
Зернотрейдери не дуже хочуть їхати. Це правда. Коли домовляєшся за продаж зерна, ще й втрачаєш на логістиці, тому що, якщо у безпечні райони за одні кошти їдуть, то до нас навіть якщо і їдуть, то однозначно собі якісь ризики закладають.
Є підприємства, які опинились відрізані вже зі зібраним зерном. Це і Новопідгородне, і Райполе.
Проблема по всій країні. На превеликий жаль, чомусь влада перед жнивами взяли і скасувала мобілізаційні завдання. А частина виробників могли забронюватись тільки по цим критеріям і як наслідок , на косовицю почали забирати робітників, голів фермерських господарств.
Настрій у всіх абсолютно різний. Залежно від відстані до лінії фронту. Скажу за себе, як за фермера.
Я надіюсь обробляти, я надіюсь сіяти. Але є люди, які не бачать ніякої перспективи, не вірять, що це можливо і у них для цього є підстава.
Все ж таки, я б сказав, більша частина виробників не надіється на подальший розвиток своєї справи тут. Саме тут у нашій громаді, тому що нема якось віри, що ворог буде зупинений на цих рубежах…
СФГ ” КОНДРАТЮК”
Підготував Євген Хрипун ,”Межівський меридіан”.
