Повернувся додому на щиті. У Межівській громаді віддали останню шану Захиснику України Вадиму Тарану

2 січня, у скорботі, село Райполе, Межівська громада зібралися, щоб віддати останню шану своєму земляку, захиснику України, військовослужбовцю Вадиму Тарану.

На рідній землі кортеж з тілом Захисника зустрічали – односельчани, товариші прихиливши коліно, з квітами, якими встелили дорогу траурного кортежу…

На церемонії прощання лунали слова скорботи та подяки. А також молитва за упокій його душі.

Зі словами глибокої вдячності за захист нашої країни та словами підтримки до рідних звернулися голова Межівської селищної ради Володимир Зражевський та протоієрей, отець Віталій.

Після панахиди Вадим був похований з військовими почестями на сільському  кладовищі.

Прапор України – рідної держави, за яку Вадим віддав своє життя, передали дружині Наталії.

Вадим був одним із тих, хто без вагань став на захист своєї Батьківщини у складний для неї час. Його відвага та відданість є прикладом для багатьох.

На жаль, Вадим не зміг побороти наслідки численних поранень та контузій і помер під час реабілітації…

Довідково:

Народився і виріс Вадим у селі Райполе, великій, дружній родині. Закінчив Райпільську школу, Межівське профтехучилище. Працював і в сільському господарстві, і на динасовому заводі у м. Покровськ.

На захист Батьківщини став з перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів у складі  90-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї аеромобільної бригади. Кулеметник, командир відділення – брав участь у боях на Харківському напрямку, Ізюм, Слов’янськ, Святогорськ.

Кілька поранень та контузій.

Але після відновлення знову повертався до бойових частин. Продовжив службу у складі 108-ї окремої бригади територіальної оборони. Останню важку контузію отримав на Запорізькому напрямку.

Скромний, чесний, відвертий, відповідальний, із золотими руками, який міг відремонтувати будь-що. І ніколи ні в чому не відмовляв, – саме таким згадують Вадима однополчани та земляки.

– Він ніколи не розповідав зайвого, не хвалився і не скаржився. А просто робив свою справу, – розповідають друзі.   

Поховали військовослужбовця поруч із сином Максимом, який трагічно загинув за день після смерті батька.

Межівська  громада завжди пам’ятатиме свого героя.

Спогади про Вадима Тарана житимуть у серцях не лише його рідних та близьких, а й вдячних земляків.

Висловлюємо щирі співчуття рідним. Втрата батька, сина, чоловіка – невимовно болюча, і немає слів, які могли б зменшити цей біль.

Раніше «Межівський меридіан» повідомляв:

Невимовна трагедія спіткала родини Таранів, Бакалярів, Теслів, Чинників Райпільського старостинського округу Межівської громади.

Цими днями через хворобу пішов із життя Захисник України Таран Вадим, 1983 р.н, старший стрілець – оператор стрілецького відділення, який з перших днів повномасштабного вторгнення, боронив Україну від російських окупантів у складі 108-ї окремої бригади територіальної оборони.

Наступного дня, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди трагічно загинув 16-річний син Вадима – Максим.

Межівська громада, Райпільський старостинський округ висловлюють щирі співчуття мамі/дружині Наталії Миколаївні, у зв’язку із непоправними втратами.

Вічна пам’ять!