У серпні-вересні 2020 року компанія Info Sapiens на замовлення Українського інституту книги провела Всеукраїнське соціологічне дослідження «Читання в контексті медіаспоживання та життєконструювання». Його результати засвідчили, що 57% дітей віком від 6 до 17 років включно читають через те, що їх змушують батьки або вчителі. Зокрема, 40% опитаних дітей сказали, що іноді читають для задоволення, а іноді – з примусу, а 17%
читають виключно з примусу. Водночас 39% читають виключно для задоволення.

Серед тих підлітків, що читають виключно для задоволення, і читачка Райпільської бібліотеки десятикласниця Руслана Дресь. З нею ми поспілкувалися під час її чергового візиту до книгозбірні.

– Я читаю з дитинства. Пам’ятаю, ще в початкових класах прибігала в бібліотеку і брала тоненькі дитячі книжечки – казки. Ми з однокласницею Мар’яною змагалися, хто більше прочитає. Потім запал дещо спав, перестала читати. А в п’ятому класі знову прийшла в бібліотеку. І вже відтоді читаю, читаю, читаю – з великим задоволенням.

Читає дівчина вже не дитячі казки, а досить серйозну літературу для молоді і дорослих. Поцікавилась у Руслани, наскільки вона розуміє прочитане. Адже твір, розрахований на дорослу аудиторію, передбачає певний життєвий досвід читача. А саме його в юної любительки книжок не так ще й багато. Говорить так:

– Ці книги мені цікаві. Я аналізую. І порівнюю зі своїм ідеалом, як я уявляю ту чи іншу ситуацію. Наприклад, я уявляю, якою має бути сім’я. А потім порівнюю з тим, як зображена сім’я героїв книги. І беру для себе їхній досвід.

Дідусь і бабуся дівчини мають свою домашню бібліотеку, яку збирали ще в молодості. Тож, коли навідує їх, обов’язково там щось для себе знаходить.

І хоча читає Руслана різноманітну літературу, перевагу все ж надає жанрам детективу і фентезі. Дуже полюбляє романи. Хто ж із авторів найбільше припав до юного читацького серця?

– Подобається творчість Марини та Сергія Дяченків. З наявних у бібліотеці їх книжок ще не прочитані лише дві. Те, чого немає у бібліотеці, читаю онлайн. Також дуже захоплююся творами Джорджа Оруела. Подобається, як він пише, як висловлює думки. Моїм цьогорічним відкриттям став Андрій Кокотюха. А ще уподобала твори Юрія Винничука, хоча й видалися дещо складними через мовні особливості. Прочитала поки що три його книги, але читатиму й далі.

«Віднесені вітром» Маргарет Мітчел та трилогія «Все заради гри» Нори Сакавич – це твори, які Руслана може перечитувати не один раз.

Більше до вподоби читати про період19 століття, про тодішні реалії, звичаї. Приваблює романтика в цих творах.

А як же ставляться однолітки до такого захоплення книгами?

– Зараз ми мало спілкуємося, бо навчаємося онлайн і майже зовсім не зустрічаємося. Але, чесно кажучи, раніше не зовсім розуміли таку мою пристрасть. Якось я показала в класі мій план на місяць, там було зазначено, що планую прочитати п’ятнадцять книг. Це викликало величезне здивування. Мабуть, думають, що таке всепоглинаюче захоплення – це перебір.

Як зазначалося у вже згаданому дослідженні Українського інституту книги, основним драйвером читання для дітей є позитивні відгуки про книжки – як від дорослих, так і від однолітків. Тож коли Руслані дуже подабається якась книга, вона обов’язково ділиться враженнями з однокласницею Діаною. Вона теж любить читати, робить це вдумливо, і дівчата можуть серйозно обговорити той чи інший твір – події, персонажів.

У майбутньому Руслана виділяє в своєму житті досить багато місця книгам. Захоплює її рух буккросингу (книгообігу) – процес звільнення книг. (Людина, прочитавши книгу, залишає («звільняє») її у громадському місці (парк, кафе, поїзд), для того, щоб інша, випадкова, людина могла цю книгу знайти та прочитати; та у свою чергу повинна повторити процесс). Є в дівчини бажання зібрати власну велику бібліотеку. Там житимуть книги-друзі, які перечитуються не один раз. У мріях – відкрити видавництво, або хоча б книгарню. Погодьтеся, доволі нечасто зустрічаються у сучасних підлітків такі серйозні бажання. Руслана вважає, що люди починають забувати, що читання – це необхідність.

– Читаючи, ми вивчаємо минуле, можемо бачити, які помилки люди робили, що потім не повторити їх. Читати – приємно! Відкриваєш нові світи, проживаєш багато різних життів. Захоплююче!

Тож і нашим читачам дівчина побажала більше читати.

 Антоніна ТАРАСЕНКО