Напередодні Дня української державності відзначили славні ювілеї поетів і письменників краю

27 липня ц.р., сонячний ранок, біжить асфальт до сусідньої Богданівки. З`їжджаються гості з Петропавлівщини, Новогригорівки, Новопавлівки та Межової. Священники ПЦУ панотці Микола та Олег відслужили молебні за перемогу воїнів ЗСУ, за пам’ять загиблих героїв усієї нашої Межівщини.

Зібралися поети, декламатори, співаки нашого благодатного краю, аби відзначити славні ювілеї загальновідомих поетів і письменників з Добропілля, Крутоярівки, Новопавлівки та Богданівки.

На 24 липня випав день народження славного новопавлівця – поета і перекладача Василя Мисика (1907-1983 рр). Йому перепало не одне коло пекельних страждань, людського приниження і… повернення в українську літературу. Блискучий поетичний злет
на початку 20-х, соловецька каторга, війна, фашистський полон і втеча з нього у 1945-му. В лихоліття 40-х років Василь Олександрович змушений був працювати в колгоспі с. Богданівки і в той же час добивався реабілітації. Про свою зустріч на Межівському залізничному вокзалі з поетом розповідав мені педагог-наставник Іван Максимович Чорняк.
У ті часи Мисик посилено працював над перекладами творів європейських класиків, поетів Сходу (він був знавцем понад десятка іноземних мов). У 20-30 рр. близько зустрічався і спілкувався з відомими українськими письменниками: Павлом Тичиною, Миколою Зеровим, Аркадієм Казкою, Миколою Чернявським…
Невипадково ми в цей пам’ятний день відзначили 155-ті роковини добропільчанина Миколи Федоровича Чернявського (1868- 1938 рр). Треба згадати, що в херсонський період свого життя він постійно спілкувався з Савою Захаровичем Божком (1901-1947рр).
Твори цих видатних людей друкувалися в часописі «Червоний шлях» у 1923-1936 рр.
Поряд ми знаходимо твори Василя Мисика, Аркадія Казки, Бориса Тенети, Христини Алчевської, Івана Кириленка і Миколи Чернявського. Вони жили одним творчим життям, добре знали один одного, спілкувалися.
На нашому зібранні відзначили і 160-річчя ще однієї землячки – новопавлівчанки, письменниці Тетяни Степанівни Сулими. Принагідно відзначу, що на новопавлівському цвинтарі збереглась могила рідної сестри письменниці Уляни Степанівни Амбрамсон (1879-1900 рр). Т.С. Сулиму-Бичихіну пов’язувала дружба з істориком Дмитром Яворницьким, поетом Я. Щоголєвим, ймовірно з петропавлівчанином Михайлом Комаровим, сестрою Лесі Українки Ольгою Кривинюк і багатьма видатними сучасниками. Це незвідане поле подальших пошуків для наших сучасних краєзнавців.

Зазначу, що в Катеринославі широко відзначали 25-ліття письменницької і просвітницької діяльності Т.С. Сулими. В театрах неодноразово ставилася її п’єса «Дячиха», в «Англійському клубі» виставлялась унікальна колекція новопавлівських рушників.
Але повернемося до нашої творчої зустрічі. Пролунали нові поезії наших авторів: Лілії Марченко, Лідії Сотник, Валентини Давиденко, Ольги Голянич, Миколи Саранчі та інших.
А ще прекрасні пісенні твори виконали Л. Марченко, Л. Сацька, Л. Сінякіна, О. Голянич, В. Самодай, В. Мелешко та інші. Не менш вразливі були виступи юних виконавців. На наше свято були запрошені ветерани праці, діти.

Ми всі вдячні організаторам за такий важливий захід, за їх гостинність, за забезпечення транспортом, за чуйність і тепло.

Петро МЕЖІВСЬКИЙ