Майже два роки родина чекала звістки: загинув захисник із Межівської громади Олег Журавель
«Він обов’язково повернеться…» — цими словами майже два роки жила його мама, Ірина Степанівна. Вона чекала дзвінка, чекала звістки, вірила, що син може бути поранений, перебувати в госпіталі чи полоні. Вірила, бо для матері надія не згасає доти, доки немає остаточної звістки.
Олег Журавель із села Веселе Межівської громади віддав своє життя за Україну. Молодший сержант, командир стрілецького 17-ї окремої важкої механізованої Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка, він до останнього залишався вірним військовій присязі та своїм побратимам.
Олег народився 1985 року у Федорівці Межівського району. Навчався в Антонівській восьмирічній школі, згодом закінчив Межівське професійно-технічне училище за спеціальністю тракториста-машиніста.
Його життя було нерозривно пов’язане із землею. Працював у сільському господарстві – трактористом, водієм. Олег був одним із тих людей, про яких говорять просто: трудяга.
Він знав ціну хлібу, бо знав, якою працею він дається. Знав, як зустрічати жнива за кермом трактора чи автомобіля. Знав, що землю треба любити не словами, а щоденною працею.
Людина назавжди була прив’язана до рідної землі. І саме за цю землю він пішов воювати.
Олег був доброзичливим, мав багато друзів, умів підтримати людину. Знав односельців, допомагав людям, був потрібним там, де жив. А потім прийшла війна…
У листопаді 2023 року Олег став на захист України.
Служив у стрілецькому батальйоні, був молодшим сержантом, командиром стрілецького відділення. За час служби побував на різних напрямках — у Сумах, на Донецькому та Харківському напрямках, а згодом опинився на Курщині.
За весь час служби йому лише двічі вдалося приїхати додому у відпустку.
Остання зустріч із родиною була у вересні 2024 року.
Мама пам’ятає його голос, розмови, кожну мить тієї зустрічі. Вони постійно телефонували одне одному, коли це було можливо.
А потім Олега перекинули на Курський напрямок.
10 жовтня 2024 року матері повідомили, що син зник безвісти.
Почалося найважче — чекання…
«Завжди чекала його живим», — говорить мама…
Олег з побратимом
У Олега залишилися двоє синів — Ігор, якому 16 років, та восьмирічний Денис.
Маленький Денис досі чекає тата.
Ірина Степанівна передає слова онука: «Де тато?» — запитує він.
Цими днями родина отримала остаточну звістку: Олег Журавель загинув 10 серпня 2024 року на території Курської області російської федерації під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини.
У Олега залишилися мама Ірина Степанівна, дружина Надія, сини Ігор та Денис, сестри Наталя та Тетяна, брат Віталій, який також є ветераном війни.
Поруч із мамою у ці важкі дні — люди, які не залишають її саму. Допомагає сусід – земляк із Веселого Андрій Нємшилов, який минулого року також втратив на війні сина.
Світла пам’ять Олегу Журавлю.
Вічна шана Захиснику України!
Поховають Олега Журавля у селі Варварівка Полтавської області. Прощання відбудеться 8 жовтня.
