17 грудня минає рік, коли  у районі села Новомихайлівка на Донеччині, захищаючи Україну від російських окупантів, під час виконання бойового завдання, загинув турботливий син, люблячий чоловік, батько, брат, людина щирої душі, доброї вдачі, товариш і вірний друг – Микола ДРАГАН.

“Невблаганна смерть забрала тебе з цього світу, залишивши нам невимовну скорботу, біль, розпуку і самотність.

Немає на світі таких слів, які могли б розрадити і втішити нас. Без тебе сумно стало жити, твою турботу про всіх нас не зможемо забути ніколи.

Ми віримо і знаємо, що ти там далеко на небесах, бачиш, чуєш нас і допомагаєш.

Дякуємо тобі, наш рідний, за все що зробив для нас.

…Як жаль, що не можна все змінити –

 Життя твоє не все прожите..

…Рідні ніколи не помирають,

Безслідно не йдуть нікуди –

Ти в молитвах воскресаєш

І в пам’яті вічно будеш.”

Сумують мама Валентина Григорівна, дружина Наталя, син Олександр, брат Віктор і вся родина

____________________________________

Відомо, що наш земляк, уродженець села Колона Межова Межівської селищної ради, Микола Йосипович Драган загинув 17 грудня на Донецькому напрямку – поблизу населеного пункту Новомихайлівка Донецької області. Він  отримав осколкове поранення внаслідок ворожого обстрілу, яке і стало смертельним.

Практично від самого початку повномасштабного вторгнення росіян боронив рідну землю  у складі славнозвісної 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади на посаді старшого водія автомобільного відділення десантно-штурмового батальйону.

…Микола закінчив Райпільську школу, Межівське профтехучилище. Створив власне селянсько-фермерське господарство – «Драгани» та багато років чесною працею господарював на землі.

– Надзвичайно врівноважений, спокійний, любив рідну землю, добре розумівся на техніці. Одним словом – справжній господарник, людина праці….

Вічна Слава! Вічна пам’ять!