Сталевий характер: межівчанка Дар’я Черепаха виборола «срібло» на чемпіонаті України
Є досягнення, які вимірюються не лише кілограмами на штанзі, а й силою волі…
Днями Коломия стала ареною запеклої боротьби на Чемпіонаті України з класичного пауерліфтингу, зокрема і серед молоді. І саме там, під світлом софітів, гучно прозвучало ім’я нашої землячки — вихованки Межівської школи паверліфтингу Дар’ї Черепахи.
Дар’я привезла додому почесне «срібло» у ваговій категорії до 69 кг.
Але за цією медаллю стоїть величезна робота, сила волі та наполегливість…
Межівська громада, яка сьогодні перебуває під постійними обстрілами, стала для дівчини місцем, де вона зробила свої перші кроки у великий спорт. Саме тут, під дбайливим керівництвом свого першого тренера Віктора Васильовича Даценка, вона навчилася головному — ніколи не відступати, навіть коли важко.
Війна змінила звичне життя. Родині Дар’ї довелося залишити рідну домівку та евакуюватися до Кам’янського.
Але попри постійну тривогу за рідну землю, дівчина не кинула улюблену справу. Вона продовжила тренування у новому місті, перетворивши свій біль на енергію для нових звершень.
На Чемпіонаті України, що проходить у Коломиї з 18 по 26 квітня 2026 року, Дарина захищала честь Дніпропетровщини. Із сумою 292,5 кг наша землячка виборола срібну медаль у категорії до 69 кілограмів. Крім того, є ще три «малі» медалі у окремих вправах.
Її результати вражають:
Присідання: 112,5 кг — 3 місце
Жим: 67,5 кг — 1 місце
Тяга: 112,5 кг — 2 місце
Результат — виконання нормативу першого дорослого розряду. Це не просто цифри, це доказ того, що українська молодь здатна перемагати будь-які обставини.
Коли Дарина виходила на поміст у Коломиї, вона несла в собі енергію всієї Межівщини. Вона змагалася не лише за медалі, а й за право бути сильною, попри те, що її рідний край сьогодні потерпає від російських ударів.
«Це срібло для моєї рідної Межівської громади», — читається у кожному її русі на помості!
Ми пишаємося нашою чемпіонкою, дякуємо її першому наставнику Віктору Даценку за виховання справжнього бійця та віримо, що попереду у Дарини — нові вершини та «золоті» п’єдестали.
Тримайся, Дарино! Межівщина з тобою!
