Наш земляк із Межівщини навчає нове покоління воїнів: історія головного сержанта Сергія «Чепи»

Історія головного сержанта 43-ї окремої механізованої бригади Сергія на псевдо «Чепа» – це історія людини, яка все життя працювала на землі, а з початком повномасштабної війни стала на захист України.

Для жителів Межівської громади ця розповідь особлива, адже Сергій – наш земляк. Він народився, виріс і навчався у селі Преображенка Межівської громади. Після школи жив і працював у Преображенці та Василівці, добре знаний серед місцевих жителів як працьовитий тракторист-комбайнер, який усе життя присвятив роботі на землі.

До великої війни Сергій працював механізатором, обробляв поля, сіяв хліб і знав ціну кожному колоску. Коли у лютому 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення, його молодшій дитині ще не виповнився рік. Тоді чоловік прийняв непросте рішення: залишитися поруч із родиною, поки донечка трохи підросте, але щойно їй виповниться рік – добровільно піти до війська.

І своє слово він дотримав. Уже в лютому 2023 року Сергій сам прийшов до територіального центру комплектування та став до лав Збройних Сил України.

Свій бойовий шлях розпочав у складі 413-го батальйону мінометником. Військову справу довелося опановувати дуже швидко. Попри переважно теоретичну підготовку, завдяки гарній пам’яті вже під час першої зустрічі зі справжнім мінометом на позиціях він добре знав, як діяти.

Згодом підрозділ виконував бойові завдання на Куп’янському напрямку, поблизу Куп’янська-Вузлового, де обороняв важливу трасу Харків – Кремінна.

«Ніхто не знав, де ми точно, але траса проходила поруч. Постійно катався ворожий танк на перезарядку. Там був важкий бій, по нас щільно працювала артилерія та танки», – згадує військовий.

Пізніше Сергій став піхотинцем. Перший вихід на позиції став справжнім випробуванням – багатокілометровий марш через глибоке болото під постійною загрозою обстрілів та атак ворожих безпілотників. Саме тоді, на Куп’янському напрямку, він отримав своє перше поранення.

Сьогодні наш земляк є головним сержантом роти 43-ї окремої механізованої бригади. Його головна зброя тепер – бойовий досвід, який він щодня передає новобранцям. Разом з іншими інструкторами він готує цивільних до служби, навчаючи їх не лише військової справи, а й підтримуючи морально.

Сергій переконаний, що війна сьогодні кардинально змінилася, адже небо майже повністю контролюють ворожі дрони. Саме тому якісна підготовка особового складу стала одним із ключових чинників збереження життя військових.

Попри фронтовий досвід і відповідальність за побратимів, серце Сергія залишається там, де його рідний дім – серед українських полів.

«В армії після війни я однозначно не залишуся. Моя справа — земля. Коли бачу тут, на Харківщині, як у полях росте пшениця чи соняшники, серце кров’ю обливається. Хочеться повернутися в поле. Просто працювати на землі», – говорить він.

Сьогодні його найбільша мотивація – навчити молодих військових так, щоб вони могли професійно виконувати бойові завдання й повертатися живими додому. А найбільша мрія – якнайшвидша Перемога України та повернення до мирної праці на рідній землі.

Історію нашого земляка опублікувала 43-тя окрема механізована бригада на своїй офіційній сторінці у Facebook:
https://www.facebook.com/43ombr

Дякуємо Сергію та всім українським захисникам за мужність, відданість і захист України. Слава Героям!