Знову до своїх: зустрічі земляків із Межівщини у Жовтих Водах, П’ятихатках та Верхівцевому
Після двотижневої перерви — знову дорога до своїх. Цього разу маршрут земляків із Межівщини проліг через Жовті Води, П’ятихатки та Верхівцеве.
Тут на них чекали люди, які через війну залишили свої домівки. Послуги ЦНАП, гуманітарна допомога, десятки запитань про Межову — і домашні пиріжки, компот та яблучний пиріг…
Загалом, за цей важкий, насичений день прийнято заяв та надано адміністративних послуг понад 150 землякам. 100 мешканців громади отримали гуманітарну допомогу.
Після двотижневої перерви знову дорога. Цього разу — Дніпропетровщиною: Жовті Води, П’ятихатки, Верхівцеве.
У машині — коробки з гуманітарною допомогою, документи, списки, необхідні речі. Попереду кілька зупинок і багато розмов…
У П’ятихатках зустрічають пиріжками. Домашніми, ще ніби з тієї Межової, де завжди знали, хто що любить і хто чим пригостить…. – від Інни Риб’янець та компотом…
У Верхівцевому — яблучний пиріг від педагога з Веселівського.
На таки[ зустрічах не треба… приводу заговорити…
Насамперед… ро Межову, Іванівку, Райполе, Веселе чи Водолазьке…
Про свою вулицю. Про сусідів. Про те, що сталося з будинком. Про тих, хто залишився там, і тих, хто тепер живе за десятки чи сотні кілометрів.
За останній рік чимало мешканців громади роз’їхалися по різних містах. Хтось уже більш-менш облаштувався, хтось досі живе з валізами.
У когось діти пішли до місцевої школи, хтось шукає роботу, а хтось найбільше чекає новин із дому.
Цього разу люди приходили по гуманітарну допомогу, зверталися за адміністративними послугами, ставили запитання. Але черги поступово перетворювалися на звичайні розмови.
— А що там у нас?
Це питання звучить чи не найчастіше.
Іноді після нього починається довга розповідь про власний будинок. Іноді людина просто мовчить і слухає. А буває, що кілька хвилин розмови закінчуються словами: «Я так хочу додому».
Під час зустрічей говорили і про практичні речі — зимову підтримку, програму «60+», гуманітарну допомогу та можливість отримувати необхідні послуги за місцем нинішнього проживання.
Селищний голова відповідав на запитання земляків, розповідав про те, що планується найближчим часом, і що громада намагається вирішувати у нинішніх умовах.
Але цього дня, здається, найважливішими були зовсім не ці офіційні питання.
Люди просто хотіли побачити знайомих.
Почути голоси земляків.
Дізнатися новини.
І хоча б ненадовго повернутися у розмовах туди, де залишилися їхні домівки.
…А десь позаду залишаються Жовті Води, П’ятихатки та Верхівцеве — міста, де зараз живуть люди з Межівської громади.
Люди, які опинилися далеко від дому, але продовжують чекати новин про нього.
І, мабуть, саме заради цих зустрічей дорога наступного разу знову буде.
