Життя на межі фронту: як живе село Веселе після евакуації

23 Січня, 2026 Golred

Веселе за 18 кілометрів від лінії фронту

…Минуло вже півтора місяця з дня примусової евакуації, а в селі ще залишається третина населення. На сьогодні Веселе знаходиться за 18 кілометрів від лінії фронту. Тут чутно вибухи з сусідньої Межової, та інколи в небі пролітають БпЛА типу «Молнії» та FPV-дрони.

Без світла, зв’язку та стабільності…

Через постійні прильоти та пошкоджену інфраструктуру світла немає по кілька днів. Інтернет теж нестабільний, а мобільний зв’язок відсутній зовсім – через влучання FPV-дроном у вежу мобільного зв’язку влітку 2025 року.

«Я не покину дім до останнього»: чому люди залишаються

Та деякі люди незгодні покидати рідні хати, і попри всі незручності та можливу небезпеку залишаються вдома.

Місцева жителька Світлана Братусь говорить так: «Я не збираюсь покидати дім до останнього. Поки немає великої загрози життю та не прилітають ракети, я буду тут, бо мене ніде не чекають…»

До того ж жінка тримає корову і наголошує, що це її єдине джерело заробітку. Вона продає молоко та похідні продукти, а зараз має ще сезонну роботу – працює кочегаром у старостаті.

За словами Світлани, праця дає їй можливість заробити кошти та хоч якесь відчуття стабільності.

Магазин, який тримає життя села

Жити в селі непросто, але ще можливо. Досі працює один магазин, в якому є все найнеобхідніше: крупи, консерви, хліб, побутова хімія, сірники.

Продавчиня Людмила Католік зазначає: «Вдень приходить до п’ятдесяти клієнтів. У багатьох сусідніх селах магазини зачинилися, тому до нас приїжджають покупці з Богданівки, Олександрівки, Антонівки».

Допомога літнім та рішення виїжджати

Людям похилого віку, які вже не можуть самостійно купити продукти чи зняти гроші в банкоматі допомагають добродії Ірина та Сергій Ляшенки. Так як подружжя має машину, їх просять про різні послуги. Але віднедавна вони ухвалили для себе рішення виїхати з села.

Ірина коментує це так: «Зовсім не хочеться покидати рідну домівку, тут минуло все наше життя. Раніше я була більш оптимістично налаштована і не розуміла тих, хто так швидко поїхав, а зараз і сама збираю речі».

Порожні школи й садочки: дистанційна освіта

Дітей у Веселому не залишилося – усіх евакуювали разом із батьками. Дитячий садок, де колись лунав сміх і було чутно веселий гомін нині пустує. На стадіоні – також ні душі, а ліцей тихо чекає, коли до нього повернуться учні.

Директорка освітнього закладу Наталія Сідаш з сумом прогнозує, що, можливо, наступного року ліцей не функціонуватиме, хоча в глибині душі вона сподівається на повернення дітей у класи. Навчання зараз продовжується лише завдяки онлайн-формату, а всі учні та вчителі «розкидані» по країні. Ще торік на території шкільного саду збудували укриття з надією, що очна освіта триватиме.

Веселівський ліцей

Дитячий садок

Сільрада як прихисток і пункт обігріву

…Але зараз тут тихо, і чутно лише, як набирають питну воду з неподалік встановленої фільтрувальної станції. Вона працює від електроенергії, тож нею не завжди вдається скористатися, крім того в сильні морози крани замерзають. Проте це єдине місце, де можна безкоштовно поповнити запаси питної води в окрузі.

Далі – лише місто Шахтарське.

Староста Веселівського старостинського округу Володимир Кубрак коментує ситуацію довкола: «Тішить, що всі важливі будівлі села цілі: ліцей, дитячий садочок, магазини, сільська рада, контора, храм, амбулаторія, клуб. Залізнична станція теж в порядку. Зачасту всі збираються до сільради, коли раз на тиждень благодійна організація привозить хліб.» Він зазначає, що з початком війни люди стали згуртованішими та сильнішими.Володимир Кубрак

Зараз до старости найбільше звертаються з питань ВПО, соціальної допомоги, виплати пенсій тощо. Щоб зарядити телефони та підключитися до інтернету в старостат приходять люди, адже там є генератор і Starlink.

У пана Володимира є аптечка: він може поміряти тиск, перевірити рівень цукру в крові та надати першу медичну допомогу. Тепер його кабінет – це і прихисток і пункт обігріву. За словами сільського голови, майбутнє непередбачуване…

Майбутнє Веселого: між надією та виживанням

У кращому випадку тут настане мир – повернуться батьки з дітьми, запрацює ліцей та садочок. В гіршому – не хочеться й думати, бо люди вірять в перемогу. Ті, хто залишився, – це переважно люди, які не мають кошти на купівлю чи оренду майна. Через матеріально скрутне становище вони залишаються вдома і сподіваються на мир.

Правда, ще до війни, у Веселому, як і в інших селах навкруги молодь не бажала залишатись. Головні причини – відсутність роботи. Найближчі підприємства знаходяться за 30 км. Люди не хочуть жити там, де немає перспектив та розвитку. Є надія, що після припинення війни, на ці землі звернуть увагу підприємці, виробники та інвестори, адже інакше такі населені пункти можуть перетворитися на хутори…

Веселівська амбулаторія

Ціна війни: загиблі жителі села

А поки місцеві жителі думають, як вижити, яке рішення ухвалити та куди рухатись далі, на кладовищі спочивають ті, хто боронив рідну землю зі зброєю в руках..

Своє життя за Батьківщину віддав не один житель Веселого.

Під час повномаштабного вторгнення загинули Володимир Шамрило, Валерій Хомик, Антон Прокопенко, Володимир Ставрієцький, Василь Єрофеєнко, Віталій Денисюк та інші.

Їх зруйновані долі вкотре нагадують нам, який злочин чинить росія і яким страхіттям є війна…