Пам’яті тренера. Віталій Нікітенко: “Ми повинні захистити своїх дітей…”
19 липня відзначається День тренера…
Нікітенко Віталій Миколайович був тренером – викладачем з футболу Слов’янської філії Межівської ДЮСШ.
Навчаючи правилам гри, тренуючи своїх вихованців, прививав глибоку любов до спорту, яка росла разом з майстерністю і залишалась назавжди…
Постійно прагнув досягти кращого, хоча його команда мала досить високі здобутки, про що свідчать спортивні нагороди.
Ось і у лютому 2022 року готувалися до проведення турніру, навіть, закупили все необхідне для організації змагань та нагородження переможців…
…Той чорний день початку війни багатьом зламав усі плани, зламав життя нашого народу.
Тож, вже 26 лютого 2022 року Віталій Миколайович, разом зі своїм братом, добровольцями стали до лав ЗСУ.
Свій вчинок пояснив коротко: «Ми повинні захистити своїх дітей…» Його дітьми були і власні син з донечкою, і його вихованці, думки про яких не покидали ніколи…
Зрілий вік – 52 роки, зрілий вибір батька, тренера, патріота.
Після підготовчого періоду став гранатометником і з 24.04 по 31.08 перебував на передньому краї: спочатку Ізюмський напрямок, потім – Бахмут (дані згідно офіційних довідок).
Дружині при нагоді телефонував з укриття: «У мене все добре… Умови? Та просто чудові: і телевізор, і всі зручності… Та ні, не жарко, у нас же кондиціонер! Як ви? Як там мої хлопці? Ти сходи, будь ласка, у спортзал, розпитай, як у них справи і мені розкажеш. Хай тренуються. Бережи дітей! До зустрічі!»
Потім було поранення. Після госпіталю, отримавши висновок комісії «обмежено придатний», повернувся у свою бригаду, продовжував виконувати службові обов’язки , не дивлячись на важкі умови.
09.09.2022 року нагороджений відзнакою командування 93ОМБр «Холодний Яр» І ступеня.
Чергова ротація принесла радісну відпустку додому – 10 діб з дорогою!
Спочатку забіг у спортзал. Ледве стримав сльози, коли вихованці обступили тренера, щиро радіючи зустрічі. Світилися очі, розбігалися промінчиками зморшки, що значно додалися за час служби, збуджено-радісно калатало серце. А вдома обійшов кожен куточок двору – скучив – і тільки потім пішов до хати. Тішився онуком, пригортав дітей, дружину. Побіг відвідати батьків, порадувати стривожене материнське серце. Дома! Не міг надивитися, надихатися, натішитися…
А хвороба, викликана важкими умовами і ослабленим здоров’ям вже підступилася…
Після повернення в частину попав в госпіталь. Продовжував переконувати рідних: «Все добре! Схуд, правда. Заказав нову форму, весь комплект на три розміри менший, щоб виглядати як український солдат, а не якийсь там…»
21 січня 2023 року його не стало…
Пізніше дружина одержала посилки з новенькою формою, курткою, взуттям…
А нещодавно їй вручили медаль «Захиснику Вітчизни», якою нагороджено Нікітенка Віталія Миколайовича Указом Президента України від 24 січня 2023 року і посвідчення до неї з підписом Володимира Зеленського.
Сподіваюся, що його мужність, патріотизм, майстерність і усі найкращі риси проростуть у його дітях і учнях. (До речі, місце Тренера зайняв Максим Закупа, один з його учнів)
Схиляємо голови в пошані.
Слава Україні! Героям слава!
