П’ятниця, 19 Липня, 2024
Люди твої, МежівщиноПро головне

Бережи себе і не хвилюйся… 5 липня – річниця загибелі Владислава Острянина з Межівської громади

Час неможливо зупинити. Але він не зітре з нашої пам’яті імена Героїв-земляків, які віддали своє життя за Україну…

5 липня виповнюється річниця, як у бою за Україну поблизу населеного пункту Приютне Запорізької області загинув наш земляк із Межової, боєць 23-ї окремої механізованої бригади – Владислав Острянин.

Указом Президента України № 578 від 12 вересня Владислав посмертно нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня.

10 липня 2023-го Межівська громада провела в останній шлях Владислава…

… Траурний кортеж з тілом Героя зустрічали на колінах, встеливши живими квітами його останню подорож рідною вулицею…

Ніхто не стримував сліз… Навіть суворі бійці, побратими…

Адже, Влад завжди був щирим, відвертим, позитивним та надзвичайно товариським. А ще – мужнім та безстрашним!  – таким ми його запам’ятаємо назавжди.

Захищати Батьківщину  пішов з переконанням: вигнати окупантів з рідної землі та здобути Перемогу!

Владислав був мобілізований до лав Збройних сил України від початку широкомасштабного вторгнення російських окупантів в Україну. Закінчив школу сержантів.

«…Командир гранатометного відділення 23-ї ОМБР Владислав Миколайович Острянин загинув, мужньо виконавши військовий обов’язок у бою за Україну, її свободу та незалежність», – йдеться у офіційному повідомленні.

…Дружина Наталя і до сьогодні чекає дзвінка від нього…  У телефоні він підписаний – КОХАНИЙ…

– Люблю тебе, – говорив він після кожної розмови і Наталя крізь сльози  знову і знову повторює ці слова…  

Востаннє вони говорили 4 липня, вона точно пам’ятає і час дзвінка  – 21.43 і його тривалість – 6 хвилин 22 секунди.

– Бережи себе, моя маленька і не хвилюйся… Люблю тебе…

Наталя з розумінням поставилася до твердого, чоловічого  рішення Владислава – захищати рідну землю від окупантів, завжди підтримувала його. А він… ніколи ні на що не скаржився і завжди оберігав її від поганих новин.

У березні  2023-го у них була річниця – 15 років разом…

На телефоні заставка – фото їх останнього поцілунку, зробленого селфі… І збережена вся історія дзвінків…

Ще одна пам’ятна річ від  Влада… орден «За мужність»…

Саме та мужність, а ще самовідданість, впевнена Наталя, були тим, що спонукало його стати на захист рідної держави…

Цими днями Петиція про Присвоєння звання Героя України (посмертно) Острянину Владиславу Миколайовичу набрала необхідні 25 000 голосів.

Автор петиції – дружина Владислава  – Наталія Острянин.

“Шановні друзі, рідні, близькі та небайдужі люди, дякую всім хто підтримував мою родину весь цей час коли ми працювали з підписами петиції моєму коханому чоловіку Острянину Владиславу Миколайовичу.

Багато людей допомагали і підтримували своїми голосами, а також дякували Герою у коментарях!

Для нас це було дуже важливо. 25 000 голосів зібрати дуже важко, але ви неймовірні – ми це зробили всі разом. Наша петиція закрита, чекає розгляду. Щиро вдячна кожному хто допомагав, низький уклін…

Бережіть себе та своїх близьких людей!!!

Вічна та світла пам’ять загиблим Героям! Вони –  назавжди в наших серцях!”

…Їх уже ніколи не буде поруч, надійних, вірних, коханих і люблячих. Вони бились за свої родини там, на полі бою. І завжди охоронятимуть їх з небес.

Від імені всієї громади висловлюємо найщиріші співчуття батькам  – Наталії Василівні та Миколі Васильовичу, дружині Наталії, сестрі Богдані, брату Віталію,  – з приводу непоправної втрати  загиблого за Україну Героя  – Острянина Владислава Миколайовича.