Межівська громада Дніпропетровщини вже понад рік живе в умовах обов’язкової евакуації. Якщо на момент її оголошення тут мешкала 21 тисяча людей, то нині на території громади залишилося близько 900 жителів. Понад 70% житлового фонду пошкоджено або зруйновано, а кількість загиблих серед цивільного населення сягнула 42 осіб.
Попри постійні обстріли, евакуацію та руйнування, громада продовжує підтримувати людей, які залишаються вдома, допомагати переселенцям і працювати над майбутнім відновленням. Для цього розробляють програми підтримки, створили геоінформаційний портал із картою руйнувань та підготували комплексну програму повернення жителів після завершення війни.
Про безпекову й гуманітарну ситуацію, труднощі евакуації, компенсації за зруйноване житло, підтримку переселенців та перспективи відновлення в інтерв’ю «11 каналу» розповів начальник Межівської селищної військової адміністрації Володимир Зражевський.
Скриншот з відео
Про ситуацію в громаді та евакуацію
— Межівська громада переживає надзвичайно важкі випробування. Яка там зараз військова, безпекова та гуманітарна ситуація?
— Уже рік громада живе в умовах повної обов’язкової евакуації. Нині на її території залишається близько 900 людей. Йдеться не лише про Межову, а й про інші населені пункти громади. На момент оголошення обов’язкової евакуації загальна кількість була 21 тисяча. Це колосальна кількість людей, яка на сьогоднішній день виїхала з громади та проживає за її межами, маючи статус внутрішньо переміщених осіб.
Найбільше постраждали населені пункти, розташовані найближче до лінії бойового зіткнення. Це Іванівка, Новопідгороднє та Райполе. Це населені пункти, яких практично вже майже немає. Людей там не залишилося. Дуже складна ситуація і в самій Межовій, де проживає сьогодні понад 200 людей. Є населені пункти, де ситуація трішки краща, однак вона також дуже складна і там уже небезпечно.
— Чи є відчуття, що ворог цілеспрямовано намагається знищити не лише будинки й інфраструктуру, а й саму можливість існування громади?
— Не ворогу вирішувати саме існування громади. Вирішувати все-таки нам. Що стосується технічної сторони цього питання, руйнування інфраструктури. Першочергово це стосується більше військових цілей. Ми розуміємо, що населені пункти поблизу лінії бойового зіткнення потенційно можуть бути об’єктами для розміщення підрозділів. Тому, мабуть, це їхня основна мета, яку вони сьогодні переслідують. Межова розташована приблизно за 10 кілометрів від лінії бойового зіткнення. Там була розвинена інфраструктура.
— Що для вас особисто найважче в цій щоденній реальності?
— Це, мабуть, не щоденна, а щогодинна і щохвилинна реакція на обстріли та руйнування, які продовжуються по Межівській громаді. Коли з’являється можливість зв’язатися з мешканцями, які там залишаються, найголовніше питання — чи ви живі, чи немає загиблих і поранених. За офіційною статистикою, на сьогодні в громаді загинули 42 цивільні людини. Для нашої громади це надзвичайно велика цифра. Більшість загиблих вивозити евакошляхами було вже досить складно. Деяких ховали, як “без рідних”. Серед них є ті, кого вивозили пораненими, але, на жаль, врятувати їх не вдалося. Найбільше я переживаю за те, щоб люди залишалися живими. Саме тому постійно звертаюся до них із проханням евакуюватися.
— Хто ті люди, які досі залишаються в громаді? Як вони виживають?
— Сільським жителям у певному сенсі виживати простіше, ніж міським. Люди роблять власні запаси продуктів. Навіть у таких умовах люди роблять консервацію. Наразі вони можуть через Укрпошту, є такий шлях, вони їздять отримують пенсії та інші свої виплати. Приблизно раз або двічі на тиждень ми завозимо хліб і хлібобулочні вироби. Намагаємося організовувати підвезення води, завозимо гуманітарну допомогу з гуманітарними конвоями до населених пунктів, куди ще можливо дістатися. Нині готуємо черговий гуманітарний конвой.
— Чи траплялося, що під час доставки гуманітарної допомоги російські війська атакували ваші автомобілі?
— Так. Останній такий випадок стався в липні, коли ми завозили гуманітарну допомогу до Межової і Веселого. Автомобіль, у якому я їхав, потрапив під обстріл. Це була броньована машина, тому, на щастя, люди не постраждали. Відверто, було трішки лячно, адже автомобіль був маркований і мав усі відповідні розпізнавальні знаки. До того ж раніше була домовленість із протилежною стороною про забезпечення безпечного коридору. Однак, попри це, сталася атака.
— Чи намагаєтеся ви переконувати жителів, які категорично відмовляються від евакуації?
— Щонеділі я намагаюся спілкуватися з людьми, виходити в ефір і звертатися до них із проханням виїжджати. Головний меседж моїх звернень такий: потрібно залишитися живими задля того, щоб повернутися. Адже якщо людей не буде, то кому повертатися додому назад?
— Чи є випадки, коли люди після евакуації повертаються назад?
— Так, є. Деякі просто унікальні, коли навіть дітей привозять назад. Коли я отримую матеріали для зимової підтримка, а вона дається тим, хто фактично проживає на території громади, я кажу: “Цю людину ми вовизили. Ми доклали багато зусиль, щоб її вивезти. Як вона туди потрапила?”.”Син привіз”.
Про карту руйнувань і компенсації за знищене житло
Скриншот з відео
— Ви створили геоінформаційний портал — карту руйнувань Межівської територіальної громади. У чому його унікальність і користь?
— Сьогодні рівень руйнування житлового фонду в Межівській громаді перевищує 70%. Це досить таки велика цифра, яка свідчить про катастрофічні масштаби пошкоджень. Водночас заяви на компенсацію змогли подати лише до 50%. Тому, що люди часто не знають і не розуміють, у якому стані перебуває їхнє помешкання. Вони не мають доступу до території громади, це дуже складно, тому ми знаходимо якісь матеріали, докази, свідчення, опитування і наносимо цю інформацію на карту. Для кожного об’єкта зазначаємо відомості про його стан, наявність або відсутність матеріалів, а також про те, на якому етапі перебуває розгляд заяви на компенсацію. Таким чином, ми можемо візуалізувати всі процеси та бачити загальну картину. Адже недостатньо просто подати заявку через застосунок «Дія» або інші передбачені механізми.
— Чи має інформація на геопорталі юридичну силу та чи може вона самостійно підтвердити втрату майна?
— Ні, ця система допомагає комісії саме опрацьовувати ці матеріали і відстежувати стан розгляду документів. Комісія, яку я очолюю, розглядає матеріали щодо компенсації за пошкоджене або зруйноване майно. Геопортал дає змогу бачити, які документи вже надійшли, які матеріали є в наявності та на якому етапі перебуває кожна справа. Його унікальність саме в тому, що всі ці процеси можна візуалізувати.
Механізм компенсацій працює. На жаль, сьогодні є затримки з виплатами саме по бронюванню цих коштів.Однак ми продовжуємо активно працювати: опрацьовуємо матеріали, вносимо результати до системи, а люди вже отримують сертифікати, щоб у подальшому мати можливість отримати кошти.
Скриншот з відео
— Чи вистачає ресурсів, щоб забезпечувати підтримкою всіх, хто її потребує?
— Ми розуміємо, що з кожним роком обсяги підтримки з боку міжнародних партнерів і гуманітарних організацій зменшуються. Партнери не кажуть “ні”, вони змінюють умови. Наприклад, категорії змінюють, вік і т.п. Умови змінюються і відповідно змінюється кількість людей, яка може отримати допомогу. І покривтаи їх доводиться іноді влсним коштом.
Наведу приклад із підтримкою родин внутрішньо переміщених осіб, чиї діти навчаються в закладах освіти Межівської громади. Держава передбачила допомогу для родин, діти яких після виїзду навчаються в закладах освіти за місцем фактичного проживання. Ми намагалися порушувати це питання перед Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини та Кабінетом Міністрів, однак змінити чинний підхід виявилося складно. Тому громада розробила власну програму «Освітній вибор» та підтримали фінансово ті родини, діти яких навчаються в наших закладах. І таким чином ми також зберігли свою систему освіти. Сьогодні в закладах загальної середньої та дошкільної освіти громади навчаються близько 700 дітей. До повномасштабного вторгнення їх було приблизно 1300.
Ще один приклад — зимова підтримка. Раніше допомогу на придбання твердого палива та інші потреби отримували ширші категорії мешканців прифронтових громад. Тепер умови змінилися, тому ми розробили власну програму зимової підтримки. Наразі фінансову допомогу передбачили для жителів громади віком від 60 років. На жаль, ми не можемо підтримати абсолютно всіх.
Про майбутнє громади та повернення жителів
— Ви розробляєте комплексну програму повернення людей. Чому вирішили говорити про це вже зараз, коли більш актуальна евакуація?
— Сьогодні нас підтримує мрія та сподівання на завершення війни. Але завершення війни не повинно обмежуватися лише перемир’ям. Після цього мають розпочатися процеси відновлення та повернення людей. Ми провели масштабне анкетування, у якому взяли участь понад дві тисячі респондентів. Серед запитань були й ті, що стосувалися намірів людини про своє майбутнє після війни. Результати показали, що 90% опитаних не просто мріють про повернення, а планують повернутися до громади. Серед них — 600 родин із дітьми, які також впевнено сказали про намір повернутися.
На підставі цього опитування ми сформували власне бачення першочергових кроків, необхідних для відновлення громади. Програма фінансово досить об’ємна. Вартість першочергових заходів становить понад 4 мільярдів. Але це ж ніхто не говорить, що необхідно кошти. Це повинна бути партнерська підтримка: матеріалами, модульними будинками, конструкціями та іншим.
Скриншот з відео
— Що сьогодні потрібно таким громадам, як Межівська, щоб не залишитися поза увагою міжнародних партнерів?
— На сьогодні хоча б визначили функціональні типи територій. Їх є чотири, і тепер ми розуміємо, до якого саме належить наша громада. Межівська громада віднесена до територій відновлення. Ит повинні розуміти, що це не інвестиційно приваблива територія. Це територія, яку необхідно відновити для того, щоб потім уже говорити про якість інвестиції. Хоча я об’єктивно бачу, що для таких територій потрібні особливі умови відновлення та окремий законодавчий підхід. Не можна застосовувати до всіх громад однакові правила.
2028 рік — рік початку роботи з новою стратегією. У нас у 2027 році закінчується державна регіональна стратегія та місцеві стратегії . Тому сьогодні починається перший етап розробки нової стратегії. Хотілося б, щоб ми побачили себе у цих стратегіях якимось чином. Наша громада також вже розпочала розробку нової стратегії, попри всі труднощі.
— Нещодавно ви презентували фільм про сьогодення вашої громади з англійськими субтитрами. Чому англійські?
— Цей фільм підготували для презентації нашого проєкту — геоінформаційного порталу з реєстрами пошкодженого та знищеного майна і картою руйнувань. І для показу під час міжнародної конференції URC 2026, яка цього року відбулася в Гданську. Ми самі цей проєкт виготовили, не залучаючи ніяких коштів людей. Хотіли викликати в іноземців якісь емоції, якесь розуміння. Ми ж не показали просто кратинку, ми показали продукт, яким ми користуємося задля того, щоб проводити аналіз, щоб будувати свої програмні документи.
— Чи розраховуєте на підтримку іноземних партнерів?
— Я дуже на це сподіваюся і упевнений. Я знаю, що самй Україні буде важко вийти з. цієї ситуації. Ключові речі, на які звертають увагу міжнародні партнери, це не просто бажання людей отримати, а їхнє бачення, їхні програмні документи, цілі та наміри. І найголовніше для них прозорість ухвалення рішень і зацікавленість людей.
Досить цікава і потужна буде конференція у 2027 році URC 2027, яка відбудеться в Таллінні. Ми вже подали заявку від громади. Попередні конференції були перш за все направлені для збереження енергетичної системи. Я це чудово розумію. А от саме в Таллінні є перспективи того, що на першому плані будуть потреби від громад, їхньої модернізації та відновлення.
Про управління та збереження громади
— Чого сьогодні найбільше бракує керівникам українських громад: фінансової грамотності, стратегічного планування, управління кризами чи міжнародного партнерства? Чого, на вашу думку, бракує особисто вам?
— Мені нічого не бракує. Є бачення, досвід, напрацювання та команда, яка готова це реалізовувати. До речі, збереження кадрового потенціалу — одне з основних завдань керівника. Тому, як для мене, немає таких суттєвих перепон для реалізації цих проєктів. Керівникам громад, я б хоті вскзати бути активнішими не просто в реалізації, а й у плануванні та відстоюванні інтересів наших громад. Особливо звертаюся до свої колег із прифронтових громад. Ситуація в нас дуже складна. Я боюся, що своїм замовчування ситуації ми можемо завести глухий кут розвиток громади і залишити їх сірими зонами. Це досить таки небезпечно. Сірих зон нам не потрібно.
Ми свою нову візію на стратегію робимо, що наша громада знаходиться на межі, але можливості громади безмежні. От слово “межа”, “межівська межа”. Я називаю її межею двох світів. Це межа між територією, де насаджується «рускій мір», і наша демократична Україна. От ми повинні своєю роботою, своїми прикладами показати, що демократична Україна сильніша. Саме за це ми боремося.