Межівська громада провела в останню путь нацгвардійця Валерія Хомика

15 жовтня село Веселе, вся Межівська громада знову завмерли у скорботі, аби попрощатись із 25-річним воїном Валерієм Хомиком.

Він захищав Україну у складі Національної гвардії, бригаді оперативного призначення «Спартан».

Важкі поранення отримав під час виконання бойового завдання на Харківщині 7 вересня цього року.

Помер від ран 9 жовтня…

Не дивлячись на молодість – вмотивований, відповідальний та мужній військовослужбовець, вірний побратим, люблячий син та брат, патріот своєї країни – так говорять про Валерія його рідні та знайомі, товариші по службі.

У лютому 22-го, коли росія повномасштабно вторглася в Україну, Валерій добровільно прийшов до військкомату та відправився боронити  рідну землю від ворога.

Валерій Хомик  пройшов багато оперативних напрямків, успішно відбив не один наступ противника та кілометри української землі.

Та, на жаль, бойове завдання 7 вересня 2024 року стало для  нього останнім.

Валерій  отримав важкі поранення, внаслідок мінометного обстрілу.

Рідні та близькі, лікарі до останнього боролися за його життя…

9 жовтня його не стало…

Народився і виріс Валерій Хомик у селі Веселе Межівської громади. Навчався у  Веселівській школі, закінчив Дніпровський політехнічний коледж за спеціальністю «Обслуговування програмних систем і комплексів», здобув професію техніка-програміста.

Проходив строкову службу у лавах збройних Сил України.

У перші дні повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини – до лав Національної Гвардії України. Службу проходив у славнозвісній бригаді оперативного призначення «Спартан», мінометником.

Нагороджений нагрудним знаком «За доблесну службу , відзнакою Президента України «За оборону України».

17 серпня цього року Валерію виповнилося 25 років. Лише 25…

Віддати шану Валерію та сказати останнє ДЯКУЮ прийшли не лише його рідні та близькі, друзі та знайомі, однокласники, керівництво громади та бойові побратими, а здавалось вся громада села Веселе зібралась цього дня разом аби вшанувати світлу пам’ять героя… Свого Валерія…

В останню путь веселяни провели земляка,  стоячи на колінах, живі квіти встеляли його останню путь … Десятки  мо­ли­тов під­ня­ли­ся у не­бо, мо­ре кві­тів і слів вдяч­ності при­нес­ли  хо­роб­ро­му Ге­ро­єві.

Та це ні­що у по­рів­нянні з тим, що наш за­хис­ник зро­бив для нас і сво­єї Ук­ра­їни — від­давши най­цін­ні­ше, своє жит­тя.

Сум і біль огор­тає на­ші сер­ця за мужнього і вір­но­го си­на Ук­ра­їни та це ве­ли­ке го­ре і втра­та для усіх.

Багато теплих і щирих слів пролунало цього дня на могилі Героя. Від Межівського селищного голови Володимира Зражевського, директорки Веселівського ліцею Наталії Сідаш, класної керівниці Валерія – Оксани Зоц, бойових побратимів…

Страш­на вій­на про­дов­жує вес­ти свій кри­ва­вий лік. Во­на ла­має людсь­кі до­лі та при­но­сить з со­бою ли­ше го­ре. Щод­ня ми пла­ти­мо ду­же ви­со­ку ці­ну за на­шу сво­бо­ду і не­за­леж­ність.

Щирі співчуття рідним та близьким! Вічна слава загиблому Герою!

“Межівський меридіан”.