Що ми знаємо про внутрішніх переселенців, які знайшли прихисток у Межівській громаді. Підсумки анкетування

Жінка/дівчина – 18-60 років – з Донецької області, яка вперше, у зв’язку з війною, змінила місце проживання, з професійно-технічною або вищою освітою, яка ймовірно має на Межівщині родичів абознайомих, орендує житло, втратила роботу у зв’язку з переїздом, черпає необхідну інформацію із соціальних мереж, не має фінансових заощаджень (джерело доходу – соціальні виплати), боїться відкривати власну справ, має дитину шкільного віку, яка навчається онлайн у своїй школі, до війни працювала у: сфері послуг, торгівлі, сфері соцзахисту, охороні здоров’я; відчуває стрес і найбільше сумує за домівко, друзями, знайомими, роботою, домашніми тваринами; оцінює відношення місцевих – швидше, як нейтральне; не бачить можливості самореалізації у Межівській громаді, але, щонайменше половина з них – поки що планує залишитись тут…

Саме такий – узагальнений портрет внутрішнього переселенця/переселенки журналісти “Межівського меридіана” побачили за підсумками Анкетування ВПО, які ми провели своїх цифрових платформах.

Сьогодні ми представляємо вам результати опитування. Про всі деталі – нижче:   

Підсумки опитування тимчасово переселених осіб, яке провів «Межівський меридіан» в рамках Проєкту «Межівського меридіана» – «Внутрішні переселенці у прифронтовій громаді. Допомагаємо інтегруватися, жити і працювати», що реалізується за підтримки Української Асоціації медіабізнесу у рамках виконання проєкту підтримки незалежних місцевих ЗМІ в Україні за фінансової підтримки Німецького фонду Маршалла Сполучених Штатів Америки.

Протягом місяця «Межівський меридіан» проводив опитування для ВПО https://forms.gle/8ig7QgqBu75EQQnm8, яке бачимо одним з кроків до покращення умов проживання внутрішніх переселенців  у громаді!

Про його мету та умови та питання анкети – у першому матеріалі Проєкту.

Респонденти мали поділись, які  мають потреби та проблемні питання,  з якими найчастіше стикаються переселенці. А також ми прагнули побачити, можливо, узагальнений портрет громадянина – ВПО, який знайшов прихисток у Межівській громаді.

Участь у опитуванні була дуже проста – потрібно всього лише заповнити анкету, залишаючись при цьому анонімними. Не виключаємо, що опитування проходили і переселенці, які проживають не територіях громад колишнього Межівського району: Новопавлівської чи Слов’янської.

Одразу відзначимо, що ми сподівались на значно більшу активність ВПО, враховуючи анонімність та досить зручні канали поширення опитування.

З іншого боку, анкета була досить об’ємна – 39 питань, а тому дякуємо кожному, хто все ж дійшов до останнього питання.

У результаті ми отримали рівно 55 заповнених анкет.

Соціологи говорять, що інформація, безумовно не може претендувати на статус професійного соціального опитування, з огляду на кількість респондентів та й питання формували журналісти, а не соціологи.

Але й чимало корисної інформації у рамках Проєкту ми все ж отримали.

Отож, ділимось нею з читачами «Межівського меридіана»:

З опитаних – 90 відсотків жінок.

50,9% – 35-60 років, 40 % – 18-35 і лише 9 відсотків 60+

34,5 % респондентів мають професійно-технічну або фахову передвищу освіту, 25,5 % – повну вищу (магістр або спеціаліст), 14,4 відсотків – базова вища (бакалаври).

Переважна більшість ВПО  – 90 % приїхали з Донецької області, по 3,54 % – із Запорізької, Луганської, Харківської та Херсонської.

27,3 відсотки залишили свої домівки не вперше у житті через війну та окупацію, відповідно 72,7% – вперше.

36,4% опитаних залишили рідні домівки, коли в їх населених пунктах вже йшли бойові дії; 23,6 – одразу після повномасштабного вторгнення; 18,2%  – з 2014 року.

Як переселенці опинилися саме у Межівській громаді? Виявляється, 37 % мають тут родичів, 29,6% мають тут друзів, знайомих або колег,  24% – їхали навмання.

Актуальне питання житла. На яких умовах проживають переселенці у Межівській громаді? Отже – 48,1% орендують житло, 25 % – оплачують лише комунальні платежі, ще 21,2 % живуть у родичів або друзів.

І що надзвичайно показово: 72,7% опитаних планують поки що залишатися у Межівській громаді. 23,6%– не визначились

.

 

Якщо переселенці все ж планують виїхати з Межівської громади, то серед головних причин такого рішення називають: загрозу бойових дій, відсутність можливостей для  працевлаштування, відчувають недоброзичливість або байдужість місцевих жителів, 9% – не знаходять тут важливих послуг.

Гуманітарну допомогу отримують 60%, при цьому 38,2 % з них вважають цю допомогу недостатньою. 23,6% – справляються самі.

Грошову допомогу від держави – отримали (отримують) – 56, 4 відсотки. 21,8 відсотки – оформили всі документ и і чекають. 16% – не знають, як це зробити.

Так само, 32,7 % отримували допомогу від громадських та міжнародних організацій, 30,9 % – подали заяви, але – не отримали, ще 30,9 – не отримували і не знають, як це зробити.

Статус ВПО офіційно оформили  – 96,4 відсотки опитаних.

При оформленні статусу ВПО – лише 9,3 % опитаних зіткнулись з критичними труднощами. 37 відсотків вважають ці труднощі – не критичними; 53,7 % – взагалі не зіткнулись з жодними проблемами під час оформлення статусу ВПО.

35,2 % переселенців  стикалися з іншими  труднощами під час перебування у Межівській громаді, ще 20,4 % чули про них. На противагу – 44,4 % опитаних нічого не знають про такі ситуації.

 

На прохання конкретизувати ці труднощі – маємо 70%  питання оренди житла (важко знайти будинок для аренди, не могли знайти житло, важко знайти житло, дуже-дуже дороге орендоване житло і т. д.).  Крім того – питання придбання дров та вугілля для опалення, не компетентність та байдужість працівників одного із структурних підрозділів (1 відповідь), потреба у вузькопрофільних спеціалістах в галузі медицини (дитячий стоматолог, дитячий окуліст), маємо випадки не отримання допомоги (як грошової, так і у вигляді продуктових наборів) – але хотілося б знати аргументацію відмов.

63% опитаних отримують інформацію про свої права та можливості, як ВПО –  із соціальних мереж. 21 відсоток – від інших ВПО, і лише 3,5 відсотки – від органів державної  влади

 

Відкритість місцевої влади внутрішні переселенці оцінюють по-різному: 16,4% – вважають її відкритою, 30,9% – недостатньо відкритою, 16,7% – не можуть визначитись, для 30,9 відсотків – влада видається байдужою до проблем ВПО.

У зв’язку з війною та переїздом, роботу втратили  51,9 % переселенців, досить велика кількість – 24,1% не мали роботи до початку повномасштабного вторгнення (можливо, пенсіонери); 9,3 % продовжують працювати віддалено і лише 8% знайшли на Межівщині нову роботу.

Фінансових заощаджень не мають 63,6 % ВПО.

Щодо започаткування власної справи, то 46,2% – думають про це, але не бачать перспектив на Межівщині, ще 51,9 %  – це взагалі не цікавить. І лише – 1,8 % (1 відповідь) –  вже відкрили тут власну справу.

Якщо відкривати власну справу – то 31,8 % зробили б це у сфері торгівлі, ще 20,5%  – у сфері послуг;  по 13,6 % – відкрили  власне виробництво, або займалися б сільським господарством, культурою та творчістю. Інші відсотки розпорошилися.

Серед спеціалізованих навичок чи вмінь респонденти означили: будівництво та ремонти, кулінарію,  вирощування домашньої птиці та худоби, секретар директора. Щодо профільної освіти, це: фінансист зі знаннями правил розподілу коштів, технолог загального харчування, психолог, економіст, кухар-кондитер, два (!) художники і  навіть, цитуємо: «Розвиток Межової для географічної, політичної, економічної та культурної свідомості людей в веб-розробці (“HTML”, “CSS” розробка), ботів (чат-ботів, на кшталт мови “Python 3”) та інше…»  На жаль, через анонімність анкети ми не маємо зворотних контактів, хоча деякі спеціалісти однозначно могли б знайти роботу на Межівщині.

До повномасштабної війни по 18,5 відсотки респондентів працювали у сфері послуг та сфері торгівлі, 13 % – у освіті, по 11 відсотків – у службах соціального захисту.

52,7 % внутрішніх переселенців, що зареєстровані у Межівській СТГ основним джерелом доходу називають  соціальні виплати, 18,2 %  – заробітну плату; 12,7 % мають тимчасові підробітки, трохи більше 7 відсотків – власні заощадження.

Освіта.

У 36,7 %  опитаних немає дітей шкільного віку, відповідно 63,3 % мають таких дітей, але 49% з них  продовжують навчатись  у своїх школах онлайн і, нарешті, 8,2%  – ходять до навчальних закладів громади, 6 відсотків – хотіли б до них перейти.

Лише у 25,5 % респондентів  є діти дошкільного віку, з них майже половина – не ходять до дитячих садків, інша  – вже відвідують або хотіли б це зробити.

 

Про культурні потреби, дозвілля та спорт.

35,7 відсоткам ВПО на території Межівської громади не вистачає … стадіонів чи спортивних майданчиків. 21,4% не можуть знайти танцювальний гурток або школу, майже 28% – хотіли б відвідувати музичну/художню школу чи творчі гуртки. 33,3 % опитаних хотіли б пройти курси зі здобуття нових навичок.  У той же час 31% відсотку – нічого не бракує.

Що важливо – 65,5 відсотки опитаних уявлення не мають: чи проводяться у громаді заходи спеціально для ВПО – культурні, спортивні чи інші. 18,2 відсотки впевнені, що вони – не проводяться. І лише 7,3% – активно користуються такими можливостями.

Медичні послуги

33,3% опитаних користуються медичними послугами безоплатно на території громади; 16,7% – на платній основі ще 29,6 % поки що не мали такої необхідності, нарешті ще 20 % вважають, що у них недостатньо для цього… фінансів.

Відношення місцевих жителів та конфліктні ситуації.

38,2 % переселенців вважають відношення місцевих – нейтральним, 20% – повністю позитивним, 18,2% – скоріше позитивним, 14,5 % – не можуть оцінити, 9,1 %–  бачуть, швидше, негатив.

Разом з тим, 32,7% стикались з конфліктними ситуаціями з місцевими жителями, 20 % – чули про них, 41,8 % – нічого не знають про такі випадки.

Можливості щодо самореалізації у Межівській СТГ.

32,1 % – не можуть відповісти, 28,3 відсотки вважають, що таких можливостей – недостатньо; 7,5 % налаштовані рішуче: так – достатньо та 13%  – взагалі не бачать таких можливостей. Нарешті, 18,9 відсотків бачать певні можливості.

Найбільше не вистачає переселенцям сьогодні (респонденти могли дати кілька варіантів відповідей) : власної домівки – 80%, членів родини – 43,6 % , роботи – 45,5% , фінансів – 43,6%, спілкування з друзями  – 30%, улюблених та звичних речей – 18%, а також – домашніх тварин, психологічної підтримки, занять спортом тощо.

За яких умов ВПО готові залишитися на Межівщині (знову ж – кілька варіантів) : по 38,2% – якщо проживання у цій громаді буде для них комфортним або якщо знайдуть тут цікаву роботу; 36,4%, – за умови, якщо їм нададуть окреме житло, 27 %  – лише за умови можливостей для самореалізації. Що важливо майже для 40 відсотків респондентів –умовою у Межівській СТГ стане факт, що їм немає куди повертатись.

Нарешті, 51, 9 % опитаних планують залишитись у Межівській громаді на постійне проживання, відповідно 48,1 відсотки таких планів не мають.

Наступним у цій серії матеріалів в рамках Проєкту «Межівського меридіана» – «Внутрішні переселенці у прифронтовій громаді. Допомагаємо інтегруватися, жити і працювати», що реалізується за підтримки Української Асоціації медіабізнесу у рамках виконання проєкту підтримки незалежних місцевих ЗМІ в Україні за фінансової підтримки Німецького фонду Маршалла Сполучених Штатів Америки – будуть матеріали щодо можливостей працевлаштування ВПО, отримання/оренди житла; надання соціальних/гуманітарних/адміністративних послуг.

І хоча сьогодні ми підбиваємо перші підсумки нашої Анкети, її саме соціологічна цінність зростає з кількістю опитаних респондентів. Тож, запрошуємо бажаючих пройти анкетування, і коли цифра, скажімо, подвоїться – ми представимо новий аналіз.