Галина Ткаченко: «Ціную щиру дружбу в команді. Коли кожен б’ється за себе і за ту дівчину, яка поруч на майданчику…»

11 Вересня, 2024 Golred

…Вихідний день. У спортивному залі Межівської ДЮСШ лунає музика, крізь яку чути удари по м’ячу, лунають дзвінкі дівочі голоси і сміх.

Перед будівлею спортивної школи стоїть скутер…

А це означає, що у залі або тренування… або чергові змагання секції волейболу Межівської ДЮСШ.

Третього, здається, просто не може бути.

Не дивлячись на складні часи, секція не просто живе. Вона розвивається, зберігає міцні традиції та впевнено дивиться у завтрашній день.

Межівчани добре знають натхненницю цієї жіночої волейбольної історії.

Галина Ткаченко – тренерка, заступниця директора Межівської ДЮСШ.

Саме з її ім’ям нерозривно пов’язаний розвиток жіночого волейболу на Межівщині.

Її випускниці, або як говорить сама Галина Мустафівна, «Мої дівчата» – найголовніше багатство межівського волейболу і одні з кращих гравчинь Межівської дитячо-юнацької спортивної школи за майже 50 років історії.

Ось уже 33-й рік Галина Ткаченко незмінно очолює секцію волейболу серед дівчат Межівської ДЮСШ.

Сьогодні серед її спортсменок вже є доньки першого покоління вихованок з 90-х минулого століття.

І вона цим щиро пишається…

Кандидат в майстри спорту… з лижних гонок

Народилася Галина в Челябінській області, селищі міського типу Метліно.

Спортом займалася змалечку. Адже була надзвичайно жвавою і активною дівчинкою. Постійно захищала честь школи на різних змаганнях: легка атлетика, ігрові види спорту.

Тому ніхто не здивувався, коли Галя Карімова (дівоче прізвище) після закінчення 8-го класу вступила до технікуму фізичної культури та спорту. Спеціалізація – «ігровик», себто ігрові види спорту.

Хоча найвагоміших результатів Галина досягла… в лижному спорті.

Саме так…

Багатьох це здивує, але Галина Мустафівна – кандидат в майстри спорту СРСР з лижного спорту. Призер чемпіонату Уральського регіону 1984 року на дистанції 3 кілометри.

На підтвердження – у неї і до сьогодні у шухляді робочого столу зберігається значок КМС. На згадку.

– З 1991 року – я на жаль, жодного разу не ставала на лижі…, – усміхається Галина Мустафівна. – Мабуть, так судилося…

Згадує, що в юності була дуже витривала. Займалася волейболом, баскетболом, багато бігала, найвдаліше – короткі дистанції.

Але там, де вона народилась і виросла – лижний спорт був серед домінуючих.

Тож в технікумі на неї звернули увагу і Галя досить серйозно зайнялась лижами. Старанно, наполегливо, не пропускаючи тренувань.

І, як результат, виборола медаль першості регіону, з результатом кандидата в майстри спорту.

Межівська ДЮСШ і … волейбол

– На Межівщину Галина Ткаченко приїхала 1992 року. І одразу влаштувалась на роботу до Межівської ДЮСШ. На вакантну посаду тренера з волейболу.

– …Вже 33-й рік, як я вперше переступила поріг спортивної школи. – з ностальгією говорить вона.

У Мустафівни чудова пам’ять і все, як-то кажуть, розкладено по поличкам.

Тож немов в з аркуша, без заминок, з теплотою згадує всіх своїх колег тієї епохи: директори – Радченко Олександр Сергійович, Дейнега Олексій Петрович, Діденко Олександр Леонідович, Ковтун Юрій Миколайович, тренери Салівон Володимир Іванович, Даценко Віктор Васильович, Токар Сергій Олександрович, Кравченко Петро Іванович, Дердель Михайло Григорович та багато інших.

Волейбол – був у її житті завжди. Зі шкільного спортзалу.

Але відверто зізнається: навіть уявити не могла, що доля наскільки міцно пов’яже її з цим видом спорту.

Перші успіхи на Межівщині прийшли з дорослою жіночою волейбольною командою. Збірна Межівського району тоді здобула бронзові нагороди першості Дніпропетровської області.

Вони і до сьогодні товаришують та підтримують тісні товариські відносини. І навіть інколи збираються пограти… Одним словом – «Команда молодості».

Мустафівна знову ж-таки чудово пам’ятає той склад. З особливою теплотою говорить про «перших своїх дівчат» … Старші наставниці – Антоніна Жук та Наталія Дубина, Антоніна Кукало, далі: Лариса Доронькіна, Ірина Соловйова, Тетяна Варга, Олена Мачула, Світлана Лисенко (Сукач) Світлана Чорна, Олена Бортнік, Скрипник Тетяна та ін.

90-ї роки були дуже складні. Матеріальна база школи залишала бажати кращого. Не вистачало м’ячів, які «ремонтували» власноруч.

– Юрій Миколайович (від ред: колишній директор ДЮСШ Юрій Ковтун) перешив скільки м’ячів, що важко й згадати. Намагались якось вийти з положення… – розповідає вона.

Той період Галина Мустафівна згадує з величезною ностальгію. Але визнає, що, разом з тим, це був час становлення її, як тренерки з волейболу. Вона багато навчалась, читала, переймала досвід. Цитуємо: «набивала гулі».

Не було проблем з мотивацією та суто фізичною підготовкою підопічних. Але час показав, що серйозні результати можливі тільки за серйозного підходу до волейболу. А отже – треба вчитись.

– Це надзвичайно благородний і видовищний вид спорту, – говорить Галина Ткаченко, – і я справді полюбила його.

Межівчанки не повертаються без медалей

…Перший серйозний успіх Мустафівна пов’язує з поколінням 2009-2016 рр.: Сергієнки Настя та Аня, Птиця Оксана, Черенович Олександра, Гадімова Альбіна, Анастасія Нагорна(Гончаренко), Хуторна Євгенія та багато інших.

– Дівчата з гарною фізичною підготовкою, а головне – з неймовірно бійцівським характером. Ех! Які матчі були… – із запалом говорить вона і емоціями ніби повертається у черговий фінал.

До сьогодні у пам’яті перемога на обласному турнірі у смт Васильківка, де господарки були в статусі чемпіонок області та учасниці всеукраїнських змагань. Але межівчанки – показали клас!

Скільки поколінь випускниць секції волейболу випорхнули зі стін Межівської ДЮСШ?

За самим скромними підрахунками – понад 200. Всі вони з теплотою згадують час, проведений під керівництвом Галини Мустафівни.

За останні роки – жіноча/дівоча збірна Межівської громади незмінний учасник фінальних етапів першості Дніпропетровщини.

Вони – переможці, срібні та бронзові призери …

Ми приймаємо багато змагань і самі – «легкі на підйом». Мало не кожного місяця «Межівський меридіан» висвітлює чергові баталії межівських волейболісток.

Дніпро, Підгороднє, Павлоград, Тернівка, Магдалинівка, Царичанка…

Рідко, коли межівчанки повертаються без медалей.

Але Галина Ткаченко – максималістка. І впевнена, що більшість перемог вони… втрачають.

– Так-так. І я не боюся це визнати, – говорить тренерка – Скільки таких поєдинків було, коли ми виглядали краще, і технічно потужніше, але … маючи перевагу 7-8 очок – раптом втрачаєм її. Або не вдається реалізувати контрольний м’яч…

І продовжує:

– Це – психологія, над якою також треба працювати не менше, аніж над спортивною формою. Не втратити концентрацію у вирішальний момент і «не розклеїтись», коли не йде гра. Ось це – дуже важливо. І ми над цим працюємо!

Волейбол єднає громади і серця

Комунікабельність, відкритість, доброзичливість є тими провідниками, які дозволяють Галині Ткаченко підтримувати тісну співпрацю з ГО ДТО Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» (Микола Берест) та Федерацією волейболу Дніпропетровщини (президент Марія Александрова, віце-президент Іван Бабич) .

А також теплі, товариські стосунки з колегами – тренерами команд: Тернівки (Ольга Корсун, Володимир Решта), Підгородного (Віктор Діденко), Першотравенськ (Анна Павлова, Костянтин Чорний), Царичанки (Людмила Макатуха), Петропавлівки (Ігор Корнєв, Олег Мустафаєв), Васильківки (Іманта Ціох), Покровька (Ляшенко Микола, Ляшенко Любов, Ірина Оберемок) та іншими.

Не зникла, а навпаки – поглибилась співпраця із Слов’янською та Новопавлівською громадами. Їх команди – завжди учасники внутрішніх змагань (колись районних). Владислав Канівець, Віталій Яцура з Новопавлівки та Микола Таранець зі Слов’янки – завжди перші помічники в організації змагань та суддівстві.

Галина Ткаченко:

– Особливо хочу подякувати рідній Межівській громаді – всім тим, хто не відмовляє, і завжди підтримує.

Селищному голові Володимиру Зражевському, начальнику відділу освіти, молоді та спорту Межівської громади Вікторії Діденко, директору Межівської ДЮСШ – Вікторії Данюк й звичайно батькам моїх дівчаток.

Повірте, всі змагання, які приймає Межівська ДЮСШ та наша участь у обласних турнірах були б неможливими, якби не всі ці люди і їх позиція.

На підтвердження цих слів. Доволі цікавою є тренерська практика, коли вихованки Межівської ДЮСШ за підтримки Федерації волейболу (особисто віце-президента Івана Бабича), Межівської громади у вихідний день відвідували матчі Кубка України з волейболу – т. з. фінал чотирьох, які проходили у спорткомплексі «Прометей» (смт Слобожанське).

– Це безцінний досвід. Дівчата мають змогу побачити «вживу» кращих волейболісток України. Їх гру. Нюанси. Сфотографуватись, взяти автографи. – Звичайно, їх емоції зашкалюють. З’являється мотивація. А мені дуже приємно, як тренеру, – впевнена Мустафівна.

Вікторія Данюк, директорка Межівської ДЮСШ:

– Галина Мустафівна – справжній авторитет для вихованців кожного покоління.

Їй вдається об’єднати всіх навколо себе завдяки своїй неймовірній енергії. Віддає багато свого часу, сил, навчаючи дітей волейболу.

Вона, перш за все, прищеплює вміння працювати в команді, ставити цілі та досягати їх, ніколи не здаватися, вірити в успіх.

Попри труднощі і війну Галина Мустафівна не втрачає віру й не опускає рук продовжує проводити заняття і брати участь у змаганнях.

Про емоції і тренерську роботу

…Вона дуже сильно переживає поразки. Зізнається, що кілька днів «не може відійти» від невдалого матчу.

– За 32 роки тренерської роботи – так і не навчилася, – зітхає Мустафівна, – особливо прикро, коли перемога була поруч і… ми її відпустили…

Пробачити можна все… Це спорт. Але не можу змиритись, коли були байдужі і не показали характер…

Тоді вдома Галину Мустафівну психологічну «рятують» рідні та близькі – донька Діна,зять Олександр та онуки Кирил та Еліна, яких вона називає своєю душею.

Що головне у тренерській діяльності

– Можливо я скажу не популярну річ для тренерки – максималістки… Але. Все ж головне задання дитячо-юнацької спортивної школи бачу не в тому, щоб виховати супер-спортсмена чи спортсменку

Вибачте, коли розчарую …

Якщо моя випускниця стала гарною, впевненою у собі, цілісною особистістю – це найкраща нагорода.

Ми повинні пам’ятати, що головна наша місія – не нашкодити вихованцям.

Максимально дати дитині, підлітку уявлення про такі категорії, як людяність, чесність, повага до суперника, взаємодопомога і взаємовиручка у команді.

Дуже ціную щиру дружбу у колективі, коли кожен «б’ється» за команду, тобто за себе і за ту дівчину, яку поруч з тою на майданчику.

Велика волейбольна родина

… Секція волейболу у Межівській ДЮСШ – це і справді одна велика родина. В ній – далеко не 25 діючих вихованок. На зміну лідерам приходять нові…

Але є традиція , коли випускниці пам’ятають альма-матер. Приходять і через 5, і через 10 років у гості – почаювати з тортом або печивом.

Згадують, спілкуються, фотографуються. І вона дуже цінує такі моменти.

– Я їм кажу, що тут завжди їм раді. Як другий дім, – на очах тренерки з’являються сльози

У Мустафівни сотні – знайомих, друзів. Це і самі спортсменки і їх батьки.

І це не тільки волейбол …

20 років поспіль Галина Ткаченко – незмінний спортивний інструктор районного оздоровчого табору «Лілія».

Людина року Межівської громади 2019-го – у галузі “Спорт”.

А ще – вона захоплюється шашками і з року в рік захищає честь громади на обласних змаганнях. З останньої спартакіади вона знову привезла «бронзу» – єдину для команди цього року.

Вона пам’ятає усіх дівчат і говорячи про таланти боїться забути когось: Аліна Охрицька, яка закінчила відділення волейболу Придніпровської академії фізичної культури та спорту, Оксана Андрєєва, Євдокімова Вікторія, Туєва Євгенія, Півторацька Віта, Рачок Оксана, Анжела Дресь, Катерина Степаненко, Аліна Петраш, Інна Глейда, Острянин Євгенія, Новак Катерина, Вікнянська Ольга, Райкова Анастасія, Ковтун Анастасія, Жукова Анастасія, Каріна Писарчук, Валентина Пазика, Анастасія Янжула, Аня Кий , Каріна Саул… І багато-багато інших.

Саул Каріна:

«Галина Мустафівна є справжнім прикладом потужного характеру та лідерства.

Її невтомна енергія та рішучість, завжди надихають боротися до останнього в запеклих іграх.

Ти завжди відчуваєш, що вона – поруч. І ні в якому разі не дозволить опустити руки.

Хочеться щиро подякувати нашій чудовій тренерці за її віру в нас і підтримку!

Всі її відзнаки та грамоти, безумовно, заслужені. »

Охрицька Аліна:

– Галина Мустафівна – одне ім’я, а скільки спогадів….

За 14 років є чи мало цікавих моментів. Більшість з них не для загалу. Це – наше…

Мустафівна – тренер від Бога.

Вона не просто любить свою роботу, вона – живе нею.

Дякую їй за її відданість, мотивацію та натхнення!

Війна…

Повномасштабна війна, звичайно, внесла свої корективи. Перший рік війни змагання практично не проводились… Складно було мотивувати дівчат, хтось виїхав.

Війна забрала життя гарного товариша і тренера Межівської ДЮСШ – Віталія Нікітенка зі Слов’янки. Він захищав Батьківщину з лютого 2022-го…

Разом з тим згадує і Володимира Івановича Салівона – колеги, тренера, кращого старшого друга, якого вже немає поруч з нами, але який багато років йшов поруч у тренерській роботі.

Турніри пам’яті колег – невід’ємна частина спортивного календаря школи.

– Це найменше, що ми можемо для них зробити! – говорить вона.

І кожен турнір У Межівській ДЮСШ обов’язково починається хвилиною шани і мовчання на честь наших Захисників.

…Цього року Галина Мустафівна Ткаченко відзначена Грамотою Межівської селищної ради «За вагомий внесок в популяризацію спорту, багаторічну сумлінну працю», Грамотою Федерації волейболу Дніпропетровської області, нагрудним знаком Федерації волейболу Дніпропетровської області «Почесний тренер дитячого волейболу України».