Субота, 15 Лютого, 2025
ВІЙНА: вторгнення РосіїЖиття громадиПро головне

Рятуючи побратимів загинув сам: у Межівській громаді попрощалися з бойовим медиком Сергієм Паливодою

У селі Володимирівка Демуринського старостинського округу Межівської громади попрощалися з бойовим медиком Сергієм Паливодою.

 Він загинув 7 лютого  під Бахмутом, коли евакуйовував поранених побратимів після обстрілу.

 “Відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну її свободу та незалежність”, – йдеться у повідомленні.

Фактично з перших днів повномасштабного вторгнення він пішов служити добровольцем.

Проводжали військовослужбовця ЗСУ всім селом…

Велелюдну процесію зустрічали прихиливши коліно, з квітами…

Багато теплих слів пролунало на адресу Героя.

Від Межівського селищного голови Володимира Зражевського, директора Володимирівської школи, де він навчався – Валентини Сидоренко, бойових побратимів.

«Він виносив з поля бою своїх побратимів, боровся за їхнє життя та був у найбільш гарячих точках війни. Сергій  пішов з життя, проте зберіг його сотням бійцям. Глибокі співчуття та повага родині, яка виховала Героя. Ми будемо пам’ятати кожного. Герої не вмирають. Слава Збройним Силам України! Слава Україні!» – відзначив очільник громади.

Для всієї Межівщини, Демуринської громади, чудового села Володимирівка, рідної школи  –  загибель вірного сина, мужнього захисника України Сергія Паливоди – непоправна втрата… Невимовний біль для батьків, рідних, всіх нас…

Однополчани та бойові друзі розповідають, що Сергій загинув  під час виконання бойового завдання поблизу Бахмута. Молодший сержант служив  бойовим медиком штурмової роти.

Під шквальним вогнем противника він врятував 7 поранених побратимів (фактично витяг їх з поля бою), але коли повернувся за восьмим – сам потрапив під  ворожу міну

“Не встиг завестися сім’єю, не встиг народити дітей. Чудовий, добрий, завжди веселий, завжди посміхався», – згадують односельчани.

У  Героя залишились мама Неля Георгіївна, тато  Сергій Петрович, дві сестрички – Аня та Анастасія.

Щирі співчуття рідним і близьким та низький уклін батькам за те, що виховали справжнього Героя!

Схиляємо низько голови у скорботі та шані перед світлою пам’яттю Воїна. Ми завжди будемо пам’ятати: якою непомірно важкою ціною здобувається наша воля.

Світлий спомин про Героя-земляка назавжди залишиться у наших серцях!