«Оля, Оля…»: механік із Межової вижив після удару по «Укрпошті», але колег врятувати не вдалося
6 серпня російський удар по Павлограду зруйнував сортувальне депо «Укрпошти» та точку базування пересувних відділень.
Загинули дві працівниці — Ольга Гаврилюк та Ольга Криворучко.
Механік Володимир Філіп’єв із Межової опинився під завалами, але зміг вибратися.
Він розповів, як пережив удар і що відбувалося у перші хвилини після нього…
6 серпня…
Павлоград….
Російський удар знищив сортувальне депо «Укрпошти» та точку базування пересувних відділень.
Загинули дві працівниці компанії — Ольга Гаврилюк та Ольга Криворучко.
Поранення отримав механік Володимир Філіп’єв.
Володимир – сам з Межівської громади. Багато років пропрацював бригадиром у Межівському РЕМ, з 2023 на Укрпошті.
Він залишився живим, вибравшись із-під завалів…
Фото Укрпошти
Цей день для «Укрпошти» став днем втрати…
На задньому плані зліва – Ольга Гаврилюк
У Межівській громаді Ольгу Гаврилюк знали не як просто працівницю поштової компанії.
Вона була однією з тих людей, хто продовжував їхати до Межової тоді, коли сюди вже було небезпечно їхати…
Наш земляк добре пам’ятає той день – 6 серпня …
«Ми посиділи як завжди на лавочці, випили кави, пожартували»
Володимир Філіпп’єв того ранку приїхав на роботу. Як завжди, трошки раніше… Робота енергетиком привчила до дисципліни…
Сьогодні він – механік «Укрпошти».
Після евакуації працював на Павлоградському напрямку, а до цього, з грудня 2023-го – механік поштового відділення у Межовій.
На роботу Володимир їздив із Шахтарського.
Володимир Філіп’єв
Приїхала і менеджерка Ольга Гаврилюк.
— Ми посиділи, як завжди, на лавочці перед початком роботи, випили кави, пожартували щось… — згадує Володимир. – Це така ніби традиція була, перед початком робочої зміни…
Ользі Гаврилюк саме виповнилося 44 роки. Лише тиждень тому.
— Пам’ятаю. Обняв, поцілував, привітав. «Щоб у тебе все в житті ладилося, щоб все було, все добре».
— Ну всьо, Петрович, буду працювати… – ці слова були останні, які запам’ятались.
Початок роботи, всі почали роз’їжджатися. Пересувні відділення вирушили у своїх справах. У депо залишилися працівники.
Володимир пішов займатися своїми справами. Увімкнув комп’ютер.
І тоді прилетіло…
— Ні тривоги… ні свистіло….нічого… — розповідає він.
Удар стався близько 12-ї години. Потім — ще два, з інтервалом у кілька секунд.
— Мене привалило одразу. Завалило, пилюка, нічого не видно. Шафи попадали, тумбочки…
Дві плити перекриття опинилися над ним. Вони висіли фактично на арматурі.
— Хлопці, коли показували фото, питали: «Як ти виліз звідти?» Кажу: «Жити захочеш — вилізеш. Значить, судилось ще пожити…»
Володимир на емоціях та адреналіні бувально видирався з-під завалу.
Перші думки , що поруч, за стіною, за кілька метрів від нього, були Ольга Гаврилюк та ще одна Ольга — Криворучко, сортувальниця.
Робоче місце Володимира
«Оля, Оля…»
Коли Володимир вибрався, спочатку наче туман, все гуде і пливе перед очима…
— Виліз, не пам’ятаю як… Кров біжить. Спочатку не чую нічого взагалі. А потім наче трохи легше і… крики дівчат про допомогу.
А потім побачив полум’я.
— А воно страшне просто… Вирує прямо… І крики… чую…
— Я теж… у той бік почав кричати: «Оля, Оля», — згадує він. — З відчаю більше… Бо навіть підступитись ніяк.
Вогнегасниками таке займання вже було неможливо подолати.
— Горячився, бігав, як ото, насамовитий, кричав: «Давайте спасать».
Володимир сам був поранений. Його телефон під час вибирання з-під завалів пошкодився — скло тріснуло. Він не бачив, хто телефонує.
— Всі почали звонити, а на телефоні тріснуло скло, як вибирався, чи бог його знає… Не бачу, хто це…
Навмання натискую… Просто навмання…
І кричу:
— Там дівчата !
Але це все швидко, немов у калейдоскопі.. буквально до 10 хвилин…
На допомогу почали прибігати люди… Швидко приїхали і рятувальники … Але … було пізно…
росія вбила двох жінок … мам… доньок…
Ольга Гаврилюк
Володимиру надали першу допомогу, зупинили кров.
– Далі нічого розказувати… Дививсь, як хлопці (рятувальники) намагались загасити, виносили дівчат…
Потім приїхала дружина — вона хвилювалася і вирушила шукати його.
Уже дорогою додому Володимиру стало гірше.
Далася взнаки контузія.
У Шахтарському його поклали до лікарні, у неврологію. Там він провів тиждень. Зараз уже виписаний.
Володимир Фліп’єв з онукою
Ольга, яка їхала до Межової..
Про загибель Ольги Гаврилюк у Межівській громаді дізналися трохи пізніше…
Це була звістка про загибель людини, яку тут добре знали.
Останній рік Ольга підтримувала мешканців громади у той час, коли звичайна доставка товарів і послуг до Межової вже стала практично неможливою.
У найскрутніші моменти — у жовтні та листопаді 2025 року — вона сама приїжджала до Межової у складі екіпажу «Укрпошти».
Тоді над громадами вже працювали FPV-дрони, лунали удари, а дорога до Межової була зовсім не такою, якою її знали раніше.
Але пошта їхала…
У Межовій (листопад 2025 року) – архівне фото “Межівського меридіана”
Ольга приїжджала особисто — щоб виплачувати людям пенсії, допомагати з придбанням необхідних товарів, доставляти те, що ще можна було доставити.
Останнім часом Межівська селищна рада особливо тісно співпрацювала з нею щодо виплат пенсій мешканцям громади.
«Не стало людини, яка останній рік підтримувала мешканців нашої громади, яка сама особисто виїжджала до Межової для виплати пенсій, придбання необхідних товарів, які вже тоді неможливо було доставити у Межову», – згадує Межівський селищний голова Володимир Зражевський і висловлює щирі співчуття родинам загиблих.
Разом з Ольгою Гаврилюк загинула Ольга Криворучко.
Ольга Криворучко
У той день це були просто люди, які прийшли на свою звичайну роботу.
Вони розпочали робочий день, як і багато інших.
З кави, розмови, жарту, планів на день.
А завершився він для двох із них загибеллю…
Компанія “Укрпошта” повідомила, що допоможе родинам загиблих, хоча жодна допомога вже не поверне життя двох працівниць.
Ігор Смілянський: «Дякую команді, яка швидко згуртувалась і для подолання наслідків, і для опрацювання резервних планів, і, звісно, для допомоги родинам! Ми їм обов’язково допоможемо від компанії, хоча це не поверне життя наших колег!»
