Ярослава Сачура: “Вишивка – не просто хобі”
Що поєднує незрівнянну Солоху з повісті Гоголя “Ніч перед Різдвом”, Джека Горобця з фільму “Пірати Карибського моря” та ялинкові іграшки? Здавалося, б поняття непоєднувані.
Але відповідь на це питання ви отримаєте, коли ознайомитеся з творчістю межівської майстрині вишивки хрестом Ярослави Сачури, яка витрачає на вишивання багато часу, коштів і сил. Але разом з тим отримує від улюбленого заняття незрівнянно більше – задоволення від процесу, втіху і спокій, – такий необхідний в наш тривожний час.
Одного разу в соцмережі я побачила захоплююче відео, на якому Ярослава Сачура в прискореному темпі показала процес вишивки картини. Цікавість взяла гору, і я нарешті наважилася розпитати її особисто, як складався її творчий шлях вишивальниці.
– Як давно Ви навчились вишивати хрестиком?
– Кожну зиму нас відправляли на великі канікули до бабусі по татовій лінії. Тоді четверо онуків що називається зносили в хаті “дах”. Бабуся купила метр канви (де вона її дістала – не знаю), поділила на 3 частини і сказала: оце треба до Паски вишити рушники.
Дала нам схеми, нитки, і ми вишивали. Свої роботи я зазвичай підписувала, і мабуть перша датована січнем 1996 року.
“І тут Остапа понесло…” Тоді в 90-х роках дуже важко було дістати канву, але я знайшла в бабусі лляну тканину, в якій було добре видно переплетення ниток. Зараз я знаю, що вона називається “рівномірка”, або онікс.
Бабуся дозволила взяти ті наволочки, і я на них вишивала. Нитки були не такі як зараз, а стареньке муліне, або хустинки розпускали, і тим вишивали, аж до кінця 11 класу. Потім була досить довга перерва, повʼязана з навчанням в університеті (не через зайнятість – просто атмосфера в гуртожитку не дозволяла зосередитися).
А вже коли пішла працювати – знову повернулася до вишивання. Вишиваю дуже багато. От чесно, ДУЖЕ-ДУЖЕ БАГАТО.
– А як Вам Вдається поєднувати роботу (Ярослава Юріївна викладає математику та фізику в школі – ред.) і вишивку?
– Від початку епідемії коронавірусу я розділила для себе: робота має бути на роботі, а вдома має бути дім. Тобто, все що треба для уроків, я готую на перервах і можу навіть затриматися до 16-17 години тут, у школі. Але додому все це не несу. Навіть намагаюся задавати домашні завдання під час уроку, і якщо хтось одразу зробить – тут же на уроці перегляну й виставлю оцінку.
До речі, математика дуже допомагає в процесі вишивання, бо це ж техніка рахунковий хрест. Тут треба вміти прораховувати не тільки самі хрестики, але й інші нюанси.
– А які саме схеми Вам більше до вподоби вишивати?
– Я люблю зображувати людей, тобто портрети, фентезійні сюжети. Мій син Богдан найбільше любить епічні картини. Він каже: “Що то за картина, коли ти її за місяць вишила? От коли за півроку чи рік, щоб на пів стіни – ото епічно!” У нього в кімнаті висить картина, вишита півхрестиком, і таких півхрестиків там десь до півмільйона.
І за рахунок розміру стіжків вона виглядає не як вишита, а як намальована. Саме такі картини переважно висять на стінах у нашому будинку, решта вишивок зберігаються в рулончиках у шафі.
Дуже багато робіт залишилось вдома у мами, бо до переїзду в свій будинок ми жили у батьків. Дуже вдячна синові і чоловіку за розуміння і підтримку, бо вишивка – не просто хобі, це важлива частина мого життя.
Чоловік Сергій раніше дарував мені на день народження якісь аксесуари: п’яльця чи лампу. А зараз каже: ти собі вибери, що саме треба, а я скину гроші на оплату замовлення.
У порівнянні з часами 20-річної давнини, індустрія для вишивки дуже добре розвинена, є в наявності будь-які аксесуари, розмаїття тканин і ниток, підсвітка, – що називається “вишивай досхочу”. А найголовніше те, що з’явився застосунок Cross Stitch Saga, якийв рази прискорює і полегшує процес вишивання, бо раніше доводилося вишивати з паперових схем, які часто були навіть чорно-білими символьними, і на їх розшифровку уходила купа часу, зусиль і нерідко нервів. Особливо, коли вишивала щось “епічне”.
– А у виставках Ви брали участь? – Так, їздила в Дніпро на День Незалежності, в Петриківку років 10 тому, була на фестивалі в Першотравенську.
На жаль, бували прикрі випадки, наприклад: впав стелаж, розбилася рамка картини, а замінити її в багетній майстерні коштує дуже дорого (я справді витрачаю на це немалі гроші, адже це не просто рамка з масс-маркету, а якісна ручна робота майстра, і ціна питання варіює від 1,5 до 2 тис. грн). Думаю, що зараз в час військового стану в людей зовсім інші пріоритети, насамперед
безпека і особисті питання.
Є виставки, на яких я сама хотіла би побувати, наприклад “Hand made Expo”. Вона відбувається в Києві двічі на рік – у березні і вересні. Там представлені як компанії, що виробляють набори для вишивки, бісероплетіння, так і майстри.
Отам би я хотіла взяти участь, можливо навіть показати свої роботи. А поки цього не сталося, я знайшла інший спосіб ділитися своїм захопленням з іншими вишивальницями – створила власні блоги в інстаграм, і ще у ТікТок. У першому маю близько
650 підписників – це люди, яким дійсно цікава вишивка, які можуть оцінити мою творчість як майстра, і мені важлива їхня думка.
– Що б Ви хотіли сказати на завершення нашої бесіди?
– У кожної людини свої цінності в житті, і я безмежно вдячна моїм рідним за те, що вони мене розуміють і підтримують, так само і я підтримую їхні потреби. Бо розумію, що для них, як і для мене, це не просто хобі, це невід’ємна частина життя!
