Децентралізація на Межівщині! Одна громада, дві чи… три?

…Останні тижні Межівщина з певною напругою, а між тим і величезним інтересом, спостерігає за подіями, що розгортаються у Новопавлівській та Слов’янській сільських радах і своєю хвилею зачепили також території, що входять до складу Межівської об’єднаної громади.

Громадський резонанс викликають гарячі дебати щодо майбутньої моделі, чи, якщо хочете, конфігурації громад на території Межівського району в контексті реформи децентралізації.

29 січня у Слов’янській, а 30 січня у Новопавлівській сільських радах пройшли збори громадян, у яких взяли участь і керівники району: голова Межівської райдержадміністрації Сергій Кутній, голова Межівської районної ради Павло Халимендик, заступник голови Межівської РДА Сергій Богдан, помічник-консультант народного депутата України Сергія Северина – Павло Скляренко, сільський голова Смольська Г.І. та заступник в.о. сільського голови Гаврилов М.В.

Якщо коротко, то суть цих емоційних зустрічей полягала в тому, що ініціативним групам Слов’янської та Новопавлівської сільських рад стало відомо про існування, так званого, перспективного плану розвитку територій та громад Дніпропетровської області, де згадані громади, нібито, вже приєднані до Межівської ОТГ.

Така новина, м’яко кажучи, викликала обурення (а насправді – жорсткий спротив) активістів. Насамперед тим, що при створенні перспективного плану не врахували їхню думку, не запросили до обговорення жителів громад і т. д.

Обурені і готові відстоювати свої позиції…

Того ж таки 29 січня у м. Дніпрі відбулася нарада , на якій розглядався перспективний план розвитку територій та громад Дніпропетровської області. Серед учасників засідання були як керівники району, так і представники громад та сільських рад.

Вже у понеділок, 3 лютого, активісти Слов’янської сільської ради та Новопавлівської ОТГ вийшли на мітинг проти приєднання до Межівської ОТГ з перекриттям траси Знам’янка – Луганськ – Ізварине біля с. Слов’янка.

На заході працювали співробітники Межівського відділення поліції, які, зокрема, здійснювали організацію дорожнього руху об’їзними шляхами.

І нарешті, 4 лютого такою собі кульмінацією цих акцій протесту став візит активістів з Новопавлівки та Слов’янки на зустріч жителів Межівської об’єднаної громади, що проходила у Центрі культури та дозвілля селищної ради.

Захід став емоційним. Насамперед у дебютній його частині, коли новопавлівці та слов’яни вимагали можливості ще раз озвучити вимоги – тепер перед активом Межівської громади через своїх представників.

Це їм врешті-решт вдалося, після чого вони залишили залу, а жителі об’єднаної громади все ж продовжили заплановану зустріч з селищним головою та виконуючими обов’язки старост.

Це лише факти, покроковий алгоритм подій. Далі спробуємо все-таки трохи ширше дати розуміння тих бурхливих процесів, що відбуваються сьогодні на Межівщині, Дніпропетровщині та й Україні у зв’язку із завершальним етапом реформи з децентралізації…

Що ми маємо?

Скажемо відверто, за останні роки – від початку реформи децентралізації – питання: хто з ким і куди – є чи не найбільш обговорюваними серед земляків. Маємо багато думок, позицій… Нерідко діаметрально протилежні, глибокі у своїх переконаннях, які навіть готові відстоювати, як кажуть, «до останнього»… Від найбільш рішуче налаштованих активістів, які представляють новостворені громади та сільські ради, що прагнуть об’єднатися, зазвичай можна почути щось накшталт: «Ми самі дамо собі раду!» «Проживемо і без вас!» «Навіщо нам хтось!» тощо.

З іншого боку менш сміливо, але все ж таки звучить думка, яка була домінуючою ще на початку реформи кілька років тому. Про те, що, тільки створивши громаду в межах району – з усім економічним та кадровим потенціалом, можна розраховувати на успіх у соціально-економічному розвитку. Простіше кажучи, один район – одна громада!

Але якось не складається… І на те, вочевидь, багато причин, переліку яких при бажанні не знайдемо й кінця…

По факту, на сьогодні після закінчення періоду добровільного об’єднання громад, який визначений 1 січня 2020 року, на території району ми маємо дві новостворені ОТГ – Межівську (15,6 тис населення, площа 630 км2) та Новопавлівську (4,1 тис населення, 320 км2), а також Слов’янську і Зорянську сільські ради, які все ще прагнуть об’єднатися (разом – 4 тис. населення та площею 293 км2).

Тим часом реформа потихеньку, але все ж входить у завершальну фазу і сьогодні бачимо, що влада намагається згладити гострі кути, певним чином вдосконалити моделі існування територій – читайте громад.

З’явився такий термін, як спроможність громад, який тепер, як ключовий, фігурує в обговореннях, дебатах. Мається на увазі, що відтепер одного бажання замало, а громада має бути спроможна у фінансах, кадрах та інфраструктурі.

Критерії спроможності затверджені Постановою Кабміну, де враховується кількість населення, зокрема чисельність дітей шкільного віку, площа території, індекс податкової спроможності, звичайно ж, сполучення (через дороги з твердим покриттям) і ще цілий ряд показників.

«Ми самі дамо собі раду!»

…З цими змінами, а точніше зі спроможністю, багато не згодних. Мовляв, пізно, ми вже давно самі по-собі…

Повертаючись до подій, які відбуваються останніми днями, дещо виокремимо ситуацію зі Слов’янською та Зорянською сільськими радами.

Адже їх ініціативна група, окрім протесту приєднання до Межової, висловлює обурення і з приводу того, що незважаючи на розпорядження ДніпроОДА, яким було затверджено висновок стосовно відповідності вимогам Конституції та законів України проектів рішень, схвалених Слов’янською та Зорянською сільськими радами Межівського району Дніпропетровської області «Про добровільне об’єднання територіальних громад» – до цього часу не призначено дату перших виборів депутатів сільської ради та сільського голови Слов’янської територіальної громади. До кого питання? ОДА? Мінрегіонбуду? ЦВК?

Тобто, слов’янці та зорянці взагалі сьогодні не мають змогу завершити процес об’єднання. Чому? Бо добровільний етап його завершився 1 січня 2020 року.

Разом з тим, слов’яни категорично проти приєднання до Межівської ОТГ у рамках перспективного плану, який, власне, і викликав стільки дискусій.

Під час зустрічі з керівництвом району та акцій протесту їх цікавили наступні питання. Чому не береться до уваги волевиявлення місцевого населення? Чому «зависли» попередньо прийняті документи про створення громади? Врешті, що робити далі, щоб відстояти свої інтереси?

Одностайні з ними і новопавлівці, принаймні, коли говорити про ініціативну групу, яка в цих подіях виступає пліч-о-пліч зі слов’янами, відстоюючи власну самостійність.

Так само разом, вони намагалися донести свою позицію,втрутившись у хід зібрання жителів Межівської об’єднаної громади, яке 4 лютого проводив селищний голова Володимир Зражевський разом з очільниками старостинських округів.

За підсумками цієї емоційної зустрічі, яка тривала, власне, недовго (хоча моментами і гаряче) вже поламано багато списів у запеклих дебатах, зокрема і в соціальних мережах.

Хто герой, а хто вибачте… А тому роздмухувати знову ці подробиці сенсу сьогодні немає. По-факту, Межівська громада в черговий раз вислухала представників: Гаврилова М.В. та Смольську Г.І., які разом з делегаціями одразу залишили залу.

По-фактах, здається, все.

Баланс між добровільністю та державними інтересами

Тепер трохи роздумів, можливо, навіть емоцій.

Насамперед, хотілося б вірити: те, що ми бачили цього дня у результаті несподіваного візиту гостей з Новопавлівки та Слов’янки – це кульмінація, так би мовити апогей, цього трилеру, який поступово перетворився на багатосерійну мелодраму. Далі просто повинно піти на спад… Мусить піти…Бо сенсу в цьому, маю на увазі такі емоційні зіткнення, просто немає. Громада, яка вимушена все це спостерігати щиро не розуміла: що відбувається, хто в чому винен, і кого вони й до чого примушують?

Здається, сьогодні ці питання вирішуються зовсім не на місцях.

Наприклад, після консультацій зі створення громад у Рівненській області можна почути наступний коментар заступника Міністра розвитку громад та територій В’ячеслава Негоди:

– Бачимо, що навіть після повторних консультацій залишаються території, де немає спільного рішення облдержадміністрації й громад. Протягом останніх двох років ми неодноразового наголошували, що добровільний етап об’єднання триватиме не далі, як до початку 2020 року, щоб чергові місцеві вибори пройшли на новій територіальній основі. Тому для громад, які не змогли, чи не схотіли скористатися добровільним етапом, не має бути несподіванкою, що прийшов час остаточних рішень, які прийматимуть облдержадміністрації та Уряд.

І ці рішення мають бути прагматичні та обґрунтовані, враховувати перш за все перспективи розвитку територій, майбутню спроможність громад надавати якісно усі необхідні послуги жителям, створювати умови для гідного життя людей, – сказав він.

А ось коментар голови підкомітету з питань адмінтерустрою Комітету ВРУ з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Віталія Безгіна: «Новий адміністративно-територіальний устрій – це завжди баланс між добровільністю та державним інтересом; друге, якщо громада отримала позитивний висновок від ОДА – це не свідчить, що вона потрапила до перспективного плану; третє, діалог та аргументи – це єдиний шлях прийняття рішень; четверте, серед уже об’єднаних громад є такі, що не потраплять до перспективних планів. Так, це наслідок політики минулого, але не може бідна дрібна громада, що не показала позитивної динаміки за роки функціонування, претендувати на існування в майбутньому».

…Тобто, пробачте щиро, але доводити спроможність, читай підкріпити бажання, треба на найвищому рівні, а не… Хоча згоден і з тим, що такі форми протесту громад, які категорично «проти», не зважаючи ні на що надзвичайно дієві, а інколи абсолютно виправдані з точки результату, коли ти хочеш, щоб тебе почули…

А що стосується самих межівчан і жителів громади, то після завершення згаданої зустрічі можна було почути наступні думки, практично дослівно: «Насильно милий не будеш… Не хочете, й не треба… ». І краще вже добрі сусіди, аніж погані родичі (в сенсі – вороже налаштовані). Врешті: «Нехай хазяйнують самі собі…» і т. д.

Ми все ще Межівський район!

І ще трохи емоцій, можливо на підставі суто власних міркувань. Під час останніх подій впіймав себе на думці, що якось… боляче стало за маленьку батьківщину… За Межівський район! Що враз трапилося із земляками з усіх куточків Межівщини?!.. Від Зоряного-Слов’янки до Новопавлівки. Невже ми більше не одна родина?

Не посміхайтеся з цього пафосу, прошу вас… У 2023 році Межівському району має виповнитися 100 років!!!

І знову не посміхайтеся, як воно складеться насправді – покаже тільки час…

Але ми на прикладі рідної країни бачимо, що буває, коли хтось чомусь вирішив, що він ображений, а значить самостійний і взагалі інакший, здатний прожити сам…

А потім вся держава на десятиліття пронизана меседжем, що «Ми єдині! І взагалі – тільки разом ми сила!»

З кожним днем все чіткіше приходить розуміння, що благими намірами – надати децентралізацією фінансові повноваження на місця – влада розбудила «дрімаючий» в нас інстинкт захищати своє – буквально свою хату від сусіда, який ще вчора був мало не частиною твоєї родини…

Десь у коментарях прочитав гарну фразу: «Рубати сокирою подушку – тільки пір’я летітиме…». Гарно сказано… А якщо ціла – то можна й голову на неї покласти.

Коли бажання – відповідають можливостям…

Я поважаю думку і новопавлівців, і багатьох слов’ян. Як сказав вище – багатьох знаю особисто. Мабуть, немає такого сільгосппідприємства, лікарняної чи освітньої установи (взагалі трудового колективу), де б не працювала районна газета – донедавна «Зірочка», тепер «Межівський меридіан».

А тому особливо прикро, коли тебе, впізнавши, зупиняють і буквально «втоптують» у голову слова: «Ти обов’язково напиши про це… Ну, те, що ми проти… Проти вас… Змовились тут усі… А ми будемо йти до кінця…»

Добре – написав. Але… Що це змінить?..

Точно не допоможе вирішити прозаїчні, злободенні питання утримання закладів освіти, охорони здоров’я, соціальної сфери, культури. Розробити алгоритми співпраці, якщо ними користуватиметься населення всього району. А з варіантом 3-х громад – не допоможе знайти ресурс для співфінасування.

Я так розумію, новим громадам як самодостатнім, все ж таки доведеться створювати і щось своє. З нуля… Добре, коли бажання відповідатимуть можливостям. Але ж є ще таке поняття, як необхідність.

Взагалі, якщо відверто, здається реформа децентралізації в ідеалі передбачала, насамперед надання фінансових повноважень територіям (ПДФО, акцизу і т. д.), а не лише поділ території на клапті (у що врешті все виливається).

Про це і заговорила сьогодні центральна влада. Та чи не запізно?

Думаю, ви здивуєтесь, але ми не одинокі у своїх бідах… Сьогодні по всій Україні читаєш про проблеми з децентралізацією на місцях. І скрізь вона болюча: збори, акції, мітинги, протести… Практично скрізь.

Є інформація, що реформа взагалі призупиниться у зв’язку із хвилею обурення по всій країні. Що тоді? Та нічого – жити і працювати далі.

Цивілізовано, а головне – законно!

Сьогодні важко сказати, скільки громад Межівщина матиме врешті-решт.

Більше того, здається, зараз на місцях вирішальну роль відіграють зовсім інші чинники, аніж територіальна чи економічна доцільність.

Є позиція людей… Чи мають вони право відстоювати її? Безумовно!

Принаймні, ініціативні групи новопавлівців та слов’ян серйозно налаштовані відстоювати самостійність своїх громад.

І, будемо відвертими, зовсім не виключений жоден варіант, зокрема такий, коли на території Межівського району співіснуватимуть та співпрацюватимуть (а як інакше?) дві чи навіть три громади!

Якби там не було, цей процес має пройти законно, мирно та цивілізовано!

Дорогі земляки з усіх куточків Межівщини! Повірте, вас почули навіть на рівні області та держави. Можливо не всіх, а швидше за все – таки далеко не всіх. Лише тих, хто був представлений в ініціативних групах. А проте почули і зрозуміли.

Єдине, чого хотілося б під час цих непростих процесів – уникнути будь-яких радикальних дій, які завжди чомусь приводять до непердбачуваних наслідків.

Євген ХРИПУН,
головний редактор, член Національної спілки журналістів України