Кохання є, і воно вічне!

На календарі – лютий. Незабаром 14 число – День закоханих. Свято любові, романтичних почуттів. Скільки про них сказано, написано, проспівано! Як гадаєте, те, про що пишуть у книжках, ті глибокі почуття і романтичні стосунки є в реальному житті? Чи, можливо, це плід творчої уяви письменників? Ми вирішили поговорити про це з людьми, які в прямому сенсі оточені коханням – з бібліотекарями. Щодня навколо них вирують пристрасті літературних перипетій. На сторінках книг ведуться дуелі, лунають зізнання в любові, викриваються зради. А як у них справи з коханням та романтикою поза бібліотекою? Дізнаймося.

Аліна Гайдабура

Аліна з чоловіком Олексієм одружені п’ятнадцять років. Але почуття не зникли – зараз навіть ще краще стало, запевняє жінка.

Олексій часто говорить дружині про свої почуття, але вони проявляються не лише на словах. Він підтримує жінку по господарству, а вона йому навіть машину ремонтувати допомагає.

– У вільний час разом дивимося фільми. Якщо кудись їдемо відпочити, то всією родиною (маємо двох дітей).

Любов Олійник

Шлюбові Любові й Анатолія цього року виповнюється 28 років. У них двоє дітей, син і донька, вже дорослі. За цей час, каже жінка, почуття не зникли.

– Чоловік завжди підтримує мене у всьому – і вдома допомагає, і по роботі. Він розуміє, якщо мені треба десь їхати, то підвозить машиною, або з кимось домовиться, якщо сам не може.

У чому ж проявляються почуття?

– Намагаємося робити все разом, допомагати одне одному. Він і ремонт у бібліотеці помагав робити. І каву зранку приготує – мені приємно. Чоловік – це моя підтримка, почуваюся затишно за його спиною.

Разом з подружжям живе мама чоловіка. Любов каже, що дуже вдячна їй за допомогу. Адже це теж сприяє сімейній злагоді.

Наталія Мастакова

Сім’я Наталії та Вадима утворилася чотирнадцять років тому. Жінка каже, що романтика ще присутня в житті. Але почуття змінилися в кращий бік – зміцніли.

Щоб не втратити те прекрасне, що мають, ставляться одне до одного більш трепетно. Вважають, що свою любов треба виявляти у вчинках.

– Але бувають і романтичні моменти: квіти, солодощі. Торт я обираю на свій смак. Якщо випадає вільний час, проводимо його втрьох – я, чоловік і син.

Світлана Петренко

– У січні нашим сімейним стосункам виповнилося 40 років. Як у кожній сім’ї, бувало по-різному. Та спільну мову знаходимо завжди. Чоловік уміє мене вислухати, хоча за темпераментом ми різні.

Подарувати вазон чи щось солоденьке – на перший погляд, дрібниця. Але важить багато, бо говорить про щоденну увагу.

Велике значення має почуття гумору, а це в родині точно є. Гумор допомагає Світлані та Сергію у багатьох ситуаціях.

Лариса Попцова

Двадцять п’ятий рік живуть разом Лариса та Іван, готуються до срібного весілля. Як щодо почуттів і романтики у їхній родині?

– Ми одне без одного не можемо прожити й короткої миті. З роками почуття тільки зміцніли. Ми дуже цінуємо те, що маємо.

Як часто чоловік говорить про кохання? – питаю Ларису.

– Та сто разів на день! Буває, приходить і питає, чи я тобі сьогодні казав, що люблю тебе? І День закоханих ми відзначаємо. Хоча подарунки дарує мені не завжди з якоїсь нагоди. Навесні і влітку може просто великий букет польових квітів нарвати.

Ірина Ступа

– Чоловіка свого люблю. Є в нас три сини, уже онуків маємо. Нашому шлюбові виповнюється тридцять п’ять років.

Подарунки, і квіти на свята є завжди. Та й у звичайні дні знаки уваги присутні. Чи говорять про кохання? Так, звичайно, каже Ірина. Хоча, можливо, чоловік і не дуже часто це каже, але вона все одно це знає.

– Це видно в його очах. А ще у вчинках. Він підтримує мене і вдома, і по роботі особливо. Чоловік – це моя опора.

Відпочинок стараються організовувати разом, хоча в селі та з господарством це не так просто. Та Ірина з Олександром одне одного підтримують.

Оксана Бабич

– Нашій сім’ї більше тридцяти років. Та в ній досі живе кохання. Ми багато часу проводимо разом, їздимо на природу, даруємо подарунки, хай навіть невеликі. Чоловік мені може й торт спекти власноруч. Це приємно.

Діти в подружжя вже виросли, живуть окремо. Тому Оксана та Олекснадр присвячують себе одне одному. Бувають, звичайно, моменти якихось непорозумінь. Але то все минає, а любов залишається.

Юлія Карчмарчук

– Наша сім’я створилася для того, щоб мати продовження в дітях. Тому основа наших стосунків – це дві чудові донечки. І всі цінності зосереджені на успішних дітях.

Юлія та Олександр разом досягли тієї мети, яку ставили перед собою. Вони розуміють,що змогли дати одне одному щось дуже важливе. І в цьому сутність любові. Тому вона й живе між ними. Юлія вважає: не буде любові, то не буде нічого.

 

А що ж побажати своїм половинкам? Усі, з ким спілкувалися, бажали перш за все здоров’я своїм коханим, щоб ті були завжди поряд. І терпіння (бо іноді треба). А ще говорили, що завжди чекають підтримки.

«Межівський меридіан» бажає всім передплатникам великого кохання. Цінуйте одне одного, бережіть те цінне, що є між вами.

Спілкувалася
Антоніна ТАРАСЕНКО