В граніті їхні імена… (ч. 5)
Преображенка
Бої за визволення Преображенки точилися 5 днів, село двічі переходило з рук у руки. Червоній Армії допомагали жителі села Скрипник П.П., Гергель Н.П., Куц І.В. А Карпенко А.І. прорвався крізь вогневу позицію ворога до частин Червоної Армії, які знаходилися в селі Веселе, і детально розповів про розташування німецьких частин у Преображенці. Під час наступу військ Південно-Західного фронту у вересні 1943 року села Преображенка, Всесвятське, Новотроїцьке були звільнені від загарбників.
136 бійців, які загинули в боях за визволення сіл Преображенської сільської ради 9-15 вересня 1943 року, поховані у братській могилі, на якій 9 травня 1956 року було встановлено обеліск та скульптуру «Воїн з вінком». У 1989 році проведена реконструкція пам’ятника: встановлена залізобетонна скульптура воїна з автоматом.
250 жителів Преображенки були учасниками війни, 176 із них загинули на різних фронтах. Під час битви за Сталінград у 1943 році смертю хоробрих поліг Петро Костянтинович Доценко. До війни він працював редактором районної газети, потім був головою колгоспу імені Фрунзе, начальником політвідділу Межівської МТС. Він евакуйовував сільгосптехніку на Волгу, звідки й був призваний до армії.
Імена загиблих односельців викарбовано на меморіальних дошках пам’ятника, який було встановлено 8 квітня 1967 року. Він до цього часу стоїть у селі біля Будинку культури.
У 1957-1958 роках, після об’єднання Всесвятської і Преображенської сільських рад у Преображенську, солдатів з братської могили у Всесвятському перепоховали у Преображенці.
Кінська балка
14 жовтня 1941 року Григорівку, Новослов’янку і Кам’янку захопили фашисти. Незабаром майже всіх членів підпільної групи гестапівці заарештували і після жорстоких катувань розстріляли. Мужньо зустріли смерть Кужільний А.І., Лобода Ю.Д., Репетило П.І., Мозговий М.Д., Чернишов А.І., Шилько С.А., Філіп’єв Л.Ф. та інші підпільники. Від нелюдських знущань загинув старий колгоспник, учасник Громадянської війни Матвієнко О.І.
Тринадцять патріотів гестапівці розстріляли в Кінській балці на околиці Григорівки. Серед страчених були Шульга П.С., Шишенко К.І., Пашко М.М., Таран О.П., Резник Г.Т., Прохватило М.О. та інші.
На місці загибелі підпільників було встановлено пам’ятник.
Словʼянка
Перші частини радянських військ вступили в село зі східної сторони, від міста Красноармійська (нині Покровськ). Першим із слов’ян, хто увійшов до села, був капітан Василь Андрійович Білицький. Бої за Слов’янку тривали 7 діб. Село, особливо східна його частина, було спалене: німці закидали гранатами погреби, де могли ховатися мирні жителі, спеціальний каральний загін палив хати.
Відзначився в бою з ворожими танками воїн мінометної батареї 1010-го полку, молодший сержант Володимир Корольов. Коли на позицію мінометів прорвався «Тигр», сержант кинувся з протитанковою гранатою під грізну броньовану машину і зупинив її ціною власного життя. Червоноармійці, які загинули при визволенні Слов’янки, поховані у братській могилі. Серед них і капітан Єфімов (житель міста Києва).
У вересні 2019 р. у Слов’янці було відкрито реконструйований пам’ятник односельчанам, які загинули під час Другої світової війни.
Райполе
У боротьбі проти загарбників брали участь 242 жителя села, з них 134 загинули смертю хоробрих, 50 відзначені урядовими нагородами.
Полеглі в боях за звільнення Райполя бійці поховані у братській могилі, поряд з нинішнім Будинком культури.
У 1952 році сюди було перенесено останки воїнів зі станції Фурсове: це ті, хто помирав від поранень у санітарних поїздах. Усього в братській могилі в Райполі поховано 93 бійця. Але вдалося встановити тільки 38 імен. Із них 3 офіцери, 10 сержантів, решта – рядові солдати.
У 1966 році на могилі встановлено пам’ятник, виготовлений Харківською художньою майстернею. 1975-го його реконструйовано.
Українка
Після жорстоких боїв, які продовжувалися з 13 по 27 вересня 1943 року, було звільнено від фашистських загарбників село Українку.
Лінія фронту проходила в межах села. У важких боях загинули бійці 801 артилерійського полку, 297 стрілецького полку.
В чотирьох братських могилах, розташованих у центрі населеного пункту, поховано 37 героїв-визволителів.
1956 року біля групи могил встановлено скульптуру «Воїн з вінком». У наші дні проведено реконструкцію пам’ятника і встановлено стелу з іменами загиблих.
* * *
Стели, скульптури, мармурові дошки, вінки, квіти… Це данина пам’яті та вдячності тим, хто виборов для нас життя. І зараз, коли українські землі знову покриваються пам’ятниками героям уже сучасної війни, відкривається нове бачення всієї трагічності історії Другої світової. І глибше усвідомлюється обов’язок пам’ятати, берегти і не допустити повторення.
Антоніна ТАРАСЕНКО
У публікаціях використано матеріали, надані відділом культури виконавчого комітету Межівської селищної ради та збірника «Межівщина: історія та сьогодення. Історія окремих населених пунктів Межівського району».
