«Не хочеться звідси виїжджати»: як проходить евакуація з Межівської громади на Дніпропетровщині
Упродовж останніх тижнів у Межівській громаді Синельниківського району все більше мешканців приймають складне, але необхідне рішення: евакуюватися. Через постійні атаки дронів, обстріли та наближення фронту, 30 травня обласна військова адміністрація ухвалила рішення про примусову евакуацію родин з дітьми ще з п’яти населених пунктів громади: Межової, Іванівки, Новолозоватівки, Степового і Українки.
Родина за родиною – в дорогу
Серед тих, хто залишає Межову, – Євгенія з трьома синами: 13-річним Артемом, 11-річним Єгором та 8-річним Захаром. Разом із речами родина вивозить і домашніх улюбленців – морських свинок Наташу і Дениса.
– Безпека дітей. Ситуація не дуже добре – гучно. Речі дитячі, господарство беремо, але ще не все, тоді нам ще довезуть. Хом’ячки ще у нас вдома, рибки, коти – потім заберем пізніше, – каже Євгенія.
До Полтавської області вирушає родина Надії – подружжя з чотирма дітьми і трьома кошенятами. Поки на господарстві удома залишають свекруху – планують, згодом повернутися за нею.
– Ми поки поїдемо подивимось які там умови і відразу приїдемо заберем мою свекруху до нас. У нас тут останній час неспокійно, літають дрони, у першу чергу за діток переживаєш, щоб усе було безпечно. Будемо виїжджати, а що робити. Не хочеться. Звик вже тут. Я сама з Авдіївки, у 2014 році ми сюди ще переїхали. А це вже друга (прим. ред. – евакуація). Страшно було за дітей, у мене ж вони ще були малесенькі», – розповідає Надія.
Її 13-річна донька Олександра на прощання передає домашнього щура Рататуя своєму другові.
– Я хочу другові залишить напам’ять (прим.ред. – щура), щоб він про мене згадував і не забував. – ділиться дівчинка. За нинішню ситуацію додає: – Буває гучно, особливо ночами, як дрони летять і збивають їх. Страшно. Не хочеться звідси виїжджати, тут стільки спогадів. 
Виїжджають і люди похилого віку. Серед них – 88-річна Галина Петрівна. Разом із донькою вона евакуюється у Підгородне.
– Війни боїмось. Коли чую (прим. ред. – вибухи), а то більш не чую… Що воно буде… Новопавлівки уже нема майже, – каже жінка.
«Як на безлюдному острові»
Триває евакуація населення і з Іванівки Межівської громади. Серед тих, хто залишає село, – викладачка музики Жанна Турабівна. Жінка тимчасово виїжджає на дачу у Дмитрівці. Її чоловік залишається в Іванівці.
– Чоловік все одно залишився там. А я прийняла рішення виїхати хоча б тимчасово. А там може… Сподіваємось на краще. Психологічно – тихо, ніде нікого нема, люди всі виїхали, живемо, як на безлюдному острові. Тварини і люди… – ділиться Жанна Турабівна.
За словами жінки, армія рф постійно атакує село дронами. Унаслідок одного з обстрілів зруйнували осередок культури та тік, де розміщувалося обладнання мобільного зв’язку.
– Дрони мучають. От сьогодні буквально виїжджали – дрони літали. Дрони, «шахеди». Уночі атакують. Ми уже так щось спимо. Замучаємось і спимо. А якщо КАБи чи «китайські» ракети, як хлопці кажуть, прилітають, то звичайно чуємо, – каже жінка.
Жанна Турабівна розповідає, що в Іванівці залишився її музичний інструмент – піаніно.
– Я займалась там з дітками. У мене було восьмеро, а у цьому році уже одинадцять. Діток усіх евакуювали, усі дзвонять, надіємся на зустріч. Періодично, як вони чують, що у нас щось таке, то вони пишуть. Пишуть, питають: «Як ви?», – ділиться викладачка.
В Іванівці, за її словами, залишилось орієнтовно 200 людей – переважно пенсіонери та ті, хто має роботу.
– Ми рахували з чоловіком – на тому тижні було 300, а зараз, мабуть, 200. І то завдяки тому, що працюють «Промінь», «Обрій». Є люди, яким просто нема куди… — додає жінка.
Не перша евакуація
З Іванівки виїжджають й сестри Катерина Якимівна та Євдокія Якимівна, які вже не вперше змушені залишати своє житло через війну. Катерина евакуюється втретє, Євдокія – вдруге.
Катерина Якимівна виїхала з Покровська на початку повномасштабного вторгнення. Спочатку – до сестри в Маліївку, а кілька місяців тому вони разом евакуювались до Іванівки. Сьогодні, через зростання небезпеки, сестри знову залишають домівку.
– Страшна ситуація. Без кінця дрони літають. І клуб розбили, і там далі теж були «прильоти». Де ми жили, поки не постраждало, а квартира моя у Покровську – її нема, – розповідає Катерина Якимівна.
Із собою жінки вивезли найнеобхідніше, двох котів і 28 курчат. Діляться: не могли не забрати тваринок, бо там нікому б було за ними доглядати.
– Залишить там – означає залишить, щоб вони голодною смертю повмирали, – каже Катерина.
За словами жінок: будинок Євдокії Якимівни у Маліївці постраждав від обстрілів, житло сестри в Покровську – зруйноване.
– У Маліївці казали, що вікон немає, димаря нема. Все поваляли. І те, що було – і того немає, – каже Євдокія.
– Дуже хочеться додому, дуже… тільки, розумієте, віра у те, що я повернуся тільки у Маліївку. У свою квартиру я вже не повернусь, бо її немає. Вона у Покровську була в центрі. Бачили в інтернеті виставили, що з усіх вікон горіло, летіло. Всі вікна чорні, і балкони чорні. Все, що там стояло: дитячий велосипедик – згорівший, самокатик – згорівший. Це все стоїть. Не хотілося, звичайно, не хотілося своє покидати, а що ж зробиш. – додає Катерина Якимівна.
Наразі жінки знову залишають своє житло і їдуть у більш безпечне місце.
– Немає ні співчуття, нічого. Скільки крові, скільки горя – і нічого їх не зупиняє, – каже Катерина.
Авторка : Сніжана Салівон.
