Сини загиблого сапера Артура Назарова отримали батьків орден “За мужність”

Сергій, Денис та наймолодший Артем. Йому лише 9 місяців…

Старші  трішки напружені й зосереджені, маленького на руках тримає мама – Ірина. Їй дуже важко стримати сльози…

Хлопці трепетно приймають від офіцера орден батька. Вони пишаються ним…

Старший Сергій навіть хотів би бути військовим. Говорить, що часто задумується про це…

Артур Назаров – головний сержант 16 окремого полку оперативного забезпечення загинув 25 серпня 2023 року під час важких боїв за звільнення України поблизу населеного пункту Новомихайлівка Донецької області.

Похований у селі Новопавлівка.

Указом Президента України від 16 жовтня 2023 року № 692 Герой посмертно нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня.

Нагороду – дружині та синам, за дорученням начальника 4 територіального центру комплектування та соціальної підтримки Володимира Рака, вручив старший лейтенант Євген Лазарєв.

…До повномасштабного вторгнення родина  жила у  Мелітополі. Там вони і познайомились: вона місцева, Артур – з Івано-Франківської області, проходив військову службу за контрактом.

Коли почалася велика війна, Ірина з дітьми змогли виїхати з окупованого міста і зупинились у Новопавлівці – поближче до чоловіка. Він воював на Донецькому напрямку, вони хотіли бути поруч.

Тут – у Новопавлівці вони знайшли і прихисток, і підтримку.

До 24 лютого Артур воював з російськими окупантами вже 10 років, учасник Антитерористичної операції та Операції об’єднаних Сил. Мав відзнаку Президента, медаль «10 років сумлінної служби», почесну відзнаку свого підрозділу.

За спеціальністю – сапер, головний сержант інженерно-саперної роти 16 окремого полку оперативного забезпечення.

На задньому склі його автівки, якою приїхала дружина, надпис – «Без права на помилку»

– Він був справжнім патріотом, від душі і серця любив Україну, – говорить Ірина. – Мене підкорив своєю мужністю, надійністю, впевненістю у собі….

Артур загинув, коли маленькому Артему виповнилося лише 2 місяці…

– І два дні, – додає Іра. – Буквально напередодні ми похрестили Артемчика… і він поїхав… У четвер…

А в п’ятницю вже приїхали його хлопці… Я одразу все зрозуміла…  

За дві години ми навіть говорили. Сказав, що виходить на завдання…

25 серпня Артур Назаров загинув від осколкових поранень під час артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Новомихайлівка Покровського району Донецької області.

Свій останній дім захисник знайшов на новопавлівській землі, де його поховали з усіма військовими почестями…

…Сергію – 13 років, Денису – 10.

Артур дуже любив хлопців, а народження найменшого Артема стало справжнім, довгоочікуваним святом для нього.

Та не судилося – побачити, як зростає і дорослішає син…

Його життя забрала росія, яка вирішила, що українці мають стати їхніми рабами.

Артур був серед тих мужніх українських захисників, хто зупинив окупантів.

До останнього боровся за нашу СВОБОДУ!

Але… не дочекався Перемоги…

Сергій говорить, що дуже любить спорт, до війни займався вільною боротьбою, брав участь у першості міста, Запорізької області.  Сьогодні у Новопавлівці почав займатися пауерліфтингом.

Денис полюбляє футбол, улюблений футболіст – Кріштіану Роналду

У Новопавлівці хлопці люблять рибалити, на риболовлю брати ходять разом.

Розчаровано зізнаються, що останнього разу чомусь – не клювало…

P.S.  Прощаючись із цією чудовою, але на превеликий жаль, осиротілою родиною чомусь подумалось…

Скільки горя принесла на нашу землю клята війна, розв’язана путінською росією…

Розкидала українців по всьому світу, перетворила багатьох на сиріт та переселенців. Багато людей залишилися без дому, адже його зруйнували окупанти. 

Кожного дня ми чуємо нові й нові  історії українців про жахіття війни…

Вважаємо, що їх повинні знати інші, щоб допомогти, висловити співчуття чи просто зрозуміти: “Ти не один у своїй біді!”

Євген Травневий