Без паніки: працюємо стабільно!

Унаслідок російського вторгнення та оголошення воєнного стану в Україні з 24 лютого спостерігалася деяка паніка. Біля банкоматів, аптек, супермаркетів утворювались черги. Люди купували у великій кількості товари першої необхідності, знімали гроші з банківських рахунків та карток. Закривалося багато закладів торгівлі, побутового обслуговування. Наразі ситуація відносно стабілізувалася: відкриваються ті, хто не працював, немає великого дефіциту окремих груп товарів.

Сьогодні говоримо з тими підприємцями, які не зупиняли роботи жодного дня, забезпечуючи стабільне постачання населення товарами та послугами. У великому місті людям простіше знайти все необхідне, а от у селі або селищі магазин, аптека чи перукарня – на вагу золота, особливо у воєнний час.

🔺🔻🔺🔻🔺

У Преображенці в магазині працює Ольга Василівна Вдовиченко (співвласниця разом із сином Андрієм Вдовиченком). Цей заклад має два відділи – продовольчий та промисловий (алкогольний наразі не працює) і забезпечує населення округу всім необхідним.

Закрити магазин думки не було, адже нікуди виїжджати не збиралися. Коли почалися перебої з постачанням, по товар стали їздити самі. Пані Ольга говорить:

– На початок вторгнення товару в магазині було багато, запаси зробили раніше. Постачальники у лютому попереджали, що може не бути доставки, пропонували брати більше. Коли в Україні почалися воєнні дії, вони перестали їздити до нас, ми почали самі привозити все необхідне.

Асортимент у магазині ці місяці залишається достатнім. Іноді, говорить Ольга Василівна, бували невеликі перебої з підвозом хліба, але не часто. Зараз його привозять звечора. Графік роботи не змінювався, працювали стабільно. Запитала щодо цін.

– Ціни, звичайно, дещо зросли. Закупка ж теж подорожчала. В останній завіз цукру, наприклад, ми зробили націнку лише 10%, адже розуміємо, що дорого.

Варто зауважити, що наразі вартість продуктів значним чином залежить від пального, яке зросло в ціні або й узагалі знаходиться подекуди в дефіциті, від умов логістики та від ризиків, які наперед враховують у ціну товару постачальники та виробники. Але все одно дешевше буде купити в магазині необхідне, аніж витрачатися на пальне, щоб поїхати кудись на закупи.

🔺🔻🔺🔻🔺

У Межовій добре відомий торговий павільйон Олександра та Ігоря Сорок, що знаходиться на місцевому ринку. Величезний асортимент продовольчих та промислових товарів, дитячих іграшок завжди приваблював покупців. Їх ніколи не бракувало, а зараз тим паче.

Адже в Межовій проживає багато внутрішньо переміщених осіб із сусідньої Донецької області.

Завітала до павільйону, щоб поспілкуватися з Олександром Сорокою. Він розповів, що бізнес започаткував ще в 2008 році. Починав сам. Пізніше, коли одружився, справа стала сімейною. Долучилася дружина Аліна, частину бізнесу веде брат Ігор. Працюють дружно, тому й ладиться торгівля.

– Раніше ми з дружиною самі справлялися з торгівлею. Але з 24 лютого ми просто фізично не в змозі все робити самі, бо наплив покупців значно зріс. Крім того, наразі є необхідність самостійно привозити товар. На початку вторгнення всі постачальники перестали їздити в наші краї. Зараз деякі повернулися, в основному, це крупні компанії, як Рошен.

Ось уже чотири місяці власним мікроавтобусом брати Сороки мало не щодня їздять у Дніпро за товаром. Вирішили робити це, щоб забезпечити населення продуктами. Адже, на думку підприємця – як жити людям, коли всі закриють магазини і виїдуть? Крім того, якщо в магазині постійно є все необхідне, і люди це знають, у них не виникає сильної паніки, вони заспокоюються (це спостереження пана Олександра). Тому вони з Ігорем намагаються привозити абсолютно все. Навіть у періоди ажіотажу навколо оцту, дріжджів, соди підприємці знаходили, привозили і продавали. Зараз, як і належить, кожна господиня може спокійно починати консервування на зиму, бо тут можна придбати і кришки, і сіль, і цукор, і оцет, і решту необхідних речей для заготовок. І знову ж, це вселяє в людей впевненість у перемогу, стабільність. А думки про виїзд ні в нього самого, ні в його дружини не виникало. Хоча родина має двох маленьких дітей.

– Коли пролітали літаки над селищем, гучні звуки дещо налякали старшу доньку. Та ми її заспокоїли – говорили: то Андрій літає (це наш сусід, який зараз в армії). Так вона потім і сусідським дітям так казала, щоб ті не боялися. А син – справжній чоловік, не зважає ні на що.

Асортимент товару ніяк не зменшився. Націнка на товар робиться мінімальна, хоча на оптових базах ціна суттєво зросла на все. До речі, пан Олександр зауважив, що вартість пального він не бере до уваги при встановленні ціни.

До Олександра приїжджають за товаром підприємці з Донецької області – Покровська, Добропілля, Мирнограда, Новогродівки. Самі вони чомусь не їдуть у Дніпро, доїжджають лише до Межової.

У нашій перемозі чоловік упевнений на сто відсотків. Тому навіть ремонт у частині торгового приміщення доробляв уже після 24 лютого. Каже, люди мають бачити, що життя триває, і так має бути.

Звичайно, брати Сороки не просто вірять у перемогу, вони намагаються робити все, щоб вона настала швидше. Гостинці на передову, забезпечення продуктами волонтерів, які годують військових – це те, що вони можуть робити і роблять.

– Хлопці з ЗСУ захищають мою сім’ю. Моя дружина і діти завдяки їм знаходяться вдома, у тихій Межовій. Це для мене головне. Тому питання грошей не стоїть зовсім. Їх завжди можна заробити. А нам усім треба триматися, бути впевненими самим і вселяти впевненість в інших.

🔺🔻🔺🔻🔺

Перукарня «Вікторія» працює в Межовій трохи більше року. Справа молодій перукарці Вікторії Калюжній до душі, тому за рік роботи напрацьована велика база клієнтів, є маса позитивних відгуків.

Не можна сказати, що з самого початку все було гладко й стабільно, траплялося по-різному. Але етап становлення майстрині минув, «Вікторія» успішно працює. Минулого року заклад навіть виступив спонсором передноворічного розіграшу призів для нашого видання, надавши сертифікати знижок на свої послуги.

24 лютого багато закладів обслуговування припинили роботу. Питаю Вікторію, чому вона продовжила працювати, адже має маленького сина, могла б поїхати?

– Спочатку виникла думка про від’їзд, але швидко минула. Адже тут було відносно безпечно, то й вирішила залишатися. До того ж, робота моя не зупинялася – люди йшли стригтися. Правда, зразу після початку вторгнення клієнтів поменшало.

Зараз у «Вікторії» надають послуги як місцевим жителям, так і переселенцям. Клієнти задоволені, приходять повторно. Багато хто з тимчасових переселенців порівнює роботу тутешньої майстрині з тими послугами, які отримували за місцем проживання. І часто порівняння на користь Вікторії.

Ціни на послуги дещо піднялися, як і скрізь. Але спектр послуг не зменшився. Зробити чоловічу або жіночу стрижку, пофарбувати волосся чи привести до ладу брови – такі послуги надають у «Вікторії». Графік роботи перукарні не змінився, майстриня працює за попереднім записом і має повністю завантажений робочий день. Але коли приходять військові, їх обслуговує без черги.

З підприємцями спілкувалася
Антоніна ТАРАСЕНКО