ПІСНІ, народжені війною пропонує читачам «Межівського меридіана» Стадніченко Валентина Іванівна – керівник народного аматорського жіночого ансамблю народної пісні «Степовичка», який розпочав творчу діяльність на теренах Дніпропетровщини.

Репертуар ансамблю складають десятки різножанрових народних пісень: календарно – обрядових, козацьких, родинно – побутових, жартівливих. Часто виконують «степовички» й авторські пісні свого керівника. Нові пісні, народжені війною, засвідчують щирий патріотизм українських жінок, їх віру в перемогу ЗСУ, у невмирущість України й українського народу.

Ці пісні можна прослухати в ютубі на каналі Голос степу: “СТЕПФІЛСТАД”. Підписуйтесь будь ласка.

Реве та стогне Дніпр уранці            

Реве та стогне Дніпр уранці,

Сердитий вітер завива,

Бо на Чернігів наш гетьманський

Напала із Москви орда.

***

Ракетоносці із зірками

Злякали ранок на землі.

«Хвостаті дури» їхні впали

У Запоріжжі і в Дніпрі.

***

І блідий місяць на ту пору

Жахнувся так, що з неба впав.

Він потонув в людському горі,

У вирвах бомб, в огнях заграв.

Вкраїнське воїнство все разом

Вмить підняло святі мечі

І стало нищити заразу

Уранці, в полудень, вночі.

***

Вже треті півні заспівали,

І світ увесь загомонів,

Як українці дружно стали

Проти пітьми, проти катів.

***

Реве та стогне Дніпр сьогодні,

Іде, гримить страшна війна.

Всіх українців дух свободи

До  перемоги підійма.

***

Все буде Україна- мати,

Ще зазвучать наші пісні,

Свята хлібина в кожній хаті

Засяє сонцем на землі.

___________________________________

Будем жити!

Стелився дим, немов холодна м’ята…

Літак ворожий впав аж за ліском…

Солдат зрадів, плечем штовхнув солдата:

Я ж недаремно вчора бачив сон!

***

Приспів: Цвіте край саду яблуня  у житі,

               Шумлять вітри в широкім верховітті.

               Летять на зустріч білі пелюстки,

               Немов  щасливий погляд з -під руки.

               Цвіте край саду яблуня у житі –

               І значить ми з тобою будем жити!

***

Тремтить земля, немов у горі мати,

Ракети прилетіли знову, знов..

В підвалі драматичного театру

Хлопчина всім розказує свій сон.

***

Вже до моста повзе колона танків

І «Байрак тари» нам поможуть знов…

Ми відпочинем трішки на світанку,

І нам усім присниться дивний сон.

***

Наш сон тривожний швидко закінчиться,

І не повірим ми, що знов – війна!

Чи ще хоч раз та яблуня присниться,

А разом з нею – і любов моя?

Сказали лелечки старому

 На березі синього моря

Лелека старий розмовляв з табуном:

-Тепер в Україні багато так горя,

Біда там, лелечки, над кожним гніздом

***

Сказали лелечки старому:

– Пора нам летіти додому,

Справіку лелечки своїх лелечах

Купали в солодких вкраїнських річках

***

Лелека старий аж заплакав:

 -Лелечки мої, не летіть, там війна!

Малих лелечат там хватають нахрапом,

Щоб плакала вічно лелеча сім’я.

***

Сказали лелечки старому:

– Нам треба летіти додому,

Зуміємо рідних своїх лелечат

Сховати в озерах, в солодких річках.

***

Замислився прадід лелека,

Не може спинить  він лелечий політ:

-Яка ж ти красива, Вкраїно далека,

На зорі, на води, лелечки летіть!

***

 Сказали лелечки старому:

 – Веди нас до отчого дому,

 Ми рідну Вкраїну свою від війни

 Зігрієм любов’ю, прикриєм крильми.

***

Іде селом солдат

Іде селом солдат-

У нього тут ротація.

Його вітати кожен рад,

Тебе, солдат, шанує нація.

***

Приспів: Ти наш надійний захисник,

                Ти наш єдиний рятівник,

                Ти наша гордість на весь світ.

                Привіт, солдат, тобі привіт.

***

Іде селом солдат,

У берцах і чистесенький.

І погляди летять дівчат:

А чи не стане він ріднесенький?

Іде селом содат,

Іде і посміхається.

У нього завтра не парад-

На фронт він завтра повертається.

Засвіт встали українці

Засвіт встали українці

У нічку лютневу,

Бо напали вже ординці

На вкраїнську землю.

***

Запалали міста й села,

Від ракет здригнулись.

Малі дітки у оселях

Від жаху проснулись.

***

Сколихнулась Україна,

Стали всі до бою.

В лиховісную годину

Гріх не стать за волю.

***

Збройні Сили й добробати,

Оборонці тилу

Стали дружно захищати

Україні милу.

***

До столиці рвались орки,

Щоб з нас поглумитись,

Та не знали,  балаболки,

Як ми будем битись:

***

Привид Києва у небі,

Танки і гармати,

Бетеери й міномети –

Стало все стріляти.

***

Дивувались воріженьки:

Звідки у нас сила?

Так нас мати ж під серденьком

Цілий рік носила!

***

Всі синочки в українок,

Як дубки, сильненькі

Вони й б’ються за Вкраїну,

Як за рідну неньку!

_________________________________________

Коли настане наша перемога

Коли настане наша перемога

І прилетять до нас знов журавлі,

Ми їх попросимо злітать до Бога –

Хай він розрадить душі наших матерів.

***

Приспів: Сини, сини, синочки,

                Найкращі в цілім світі дочки,

                Чому забрала вас війна?

                Чому без вас прийшла весна?

***

Коли настане наша перемога

І заспівають знову солов’ї,

До неба хмаркою злетить тривога,

Та сліз гірких з очей не зітруть матері.

***

Коли настане наша перемога

Й весільну сукню вишня одягне,

Згадаймо всі, що спільна перемога

Забрала в мами найрідніше, дороге.

***

Коли настане наша перемога

Й загоїть рани зелом чорнозем,

До материнського твого порога

З поклоном Пам’яті народом ми прийдем.

Хай згине війна

Було це, дитино,

В двадцятих роках:

Ішла в Україні

Жорстока війна

***

Приспів: Проклята війна,

                Проклята війна –

                Яке це жахіття,

                Яка це біда.

***

Мов чорні ворони

З далеких заграв,

Закаркали орки –

Й наш край запалав.

***

Ті варвари з сходу

Не знали жалю,

Тож скільки народу

Пропало в війну…

***

Мужі наші славні,

А з ними й жінки

До бою ставали,

Щоб край вберегти.

***

Бої ті гриміли –

Жахався весь світ!

На поміч спішили

Усі хто як міг.

***

Зі світом ми разом

Спинити змогли

Цю підлу заразу-

Машину війни.

***

Приспів: Хай згине війна-

                Вселюдська біда.

                Навіки хай згине

                Проклята війна!

_________________________________________

 Лелеча молитва

(Ідея пісні – Інтернет-мережі)

Лелеки в дорозі,

Під крилами море…

-Чи знаєте, рідні,

Яке у нас горе?

          Почуйте, лелеки,

          Як стогне Вкраїна.

          Погляньте, лелеки,

          Наш край –  це руїна.

Лелеки рідненькі,

Ми сумом повиті,

Бо гнізда по селах

Всі ваші розбиті.

           Вертайтесь, лелеки,

           В заморську країну,

           Ми ж будемо з пекла

           Спасать Україну.

-Ми з вами, вкраїнці,-

Сказали лелеки.-

Несемо на крилах

Молитву здалека.

***

             На крилах, на крилах

             Здолаємо море.

             В молитві ж та сила,

             Що зітре все горе.

***

Ми бачимо з неба,

Хлопці як б’ються.

Вони всі – герої,

Умруть – не здадуться!

***

            Гряде перемога,

            Радіє калина.

            Молімося разом,

            Не вмре Україна!

***

Лелеки із неба

Спустились на муки…

Для віри ще треба

І розпач розлуки.

             Лелеча молитва

             Летить над землею:

             -Вкраїна тут вічна,

             І вічні ми з нею…

 

Валентина Стадніченко для читачів “Межівського меридіана”.