У кадрі головне – емоції

Так вважає Аліна Бакаляр з Райполя. Навчається дівчина в 10 класі місцевого ліцею. Як усі її однолітки, ходить на уроки, бере участь у шкільних заходах, відпочиває з подружками. Та є у Аліни хобі – вона дуже любить фотографувати. І намагається робити це професійно. Цим і привернула нашу увагу. Ми поспілкувалися з нею, розпитали про її захоплення.

З чого все починалося

– Фотографія в моєму житті з дитинства. В сім’ї був звичайний фотоапарат, ще плівковий. Коли ми з батьками кудись вирушали, обов’язково брали його з собою, я все любила фотографувати. Часто бували в Карпатах, там робила знімки. Згодом у мене з’явився телефон, стала робити фото з телефона. Але то не воно. Мені хотілося гарну камеру.

Батьки бачили доньчину зацікавленість фотографією і вирішили подарувати їй камеру на день народження.

– Спочатку, звичайно, ми думали, радилися, чи купувати, адже коштує гарна техніка недешево, а чи потрібна вона буде потім? Але батьки подумали, а раптом це моє покликання. Та й придбали.

Перший рік дівчина просто освоювала нову камеру, у школі багато знімала. Після закінчення 9 класу хотіла знайти якийсь підробіток, піти попрацювати на канікулах.

– І тоді мамина колега мені порадила пов’язати підробіток з фотографією. Дати оголошення, зробити рекламу в соцмережі. Мовляв, буде більше напрацювань, з’явиться певний досвід. Я вирішила спробувати. І почала фотографувати людей. За літо зробила близько п’ятнадцяти фотосесій. Першими були хрестини. Потім дні народження, інші заходи.

Ось так і почалася серйозна робота з фотографією.

Навчання

– Нещодавно була на весіллі. Там працювали відеограф і фотограф. Я спостерігала за їх роботою, роздивлялася апаратуру. Потім підійшла порозпитувати. А фотограф запропонував відвідати його навчальний курс. Каже, якщо в мене буде бажання, можу йому написати, і ми про все домовимося.

Але минув місяць, а Аліна все не могла наважитися – раптом не справиться, або щось не вийде. А курси ж платні. До прийняття рішення підштовхнув тато.

– Він казав, що все буде добре, пробуй, ми тебе підтримаємо.

Так Аліна потрапила до студії FotoHouse Павла та Юлії Позднякових, що в Покровську.

– На першому занятті була теорія. Павло все розповідав, показував. Я багато чого почула нового для себе і невідомого. Багато зрозуміла з того, в чому досі не розбиралася. З кожним уроком приходило більше розуміння тих чи інших важливих моментів. Мій набір фототехніки поповнився: купили новий фотоспалах та об’єктив. І зараз я бачу різницю між фото, які робила до навчання, і нинішніми.

Трохи про фотобудні

Дівчині дуже подобається те, що вона робить. І вона дуже вдячна своєму наставнику. Каже, що він дає їй дуже багато знань, допомагає виробити цінні навики зйомки.

Дівчина веде сторінки в Інстаграмі і Фейсбуці. Там можна побачити більшість її робіт, в основному це портрети. Та Аліна розповідає, що до портретів прийшла не зразу. Спочатку було цікаво знімати природу – квіти, птахів, маленьких жучків. Потім уже зацікавили люди. Але її захоплює і архітектура як об’єкт зйомки. Тому каже, що в подальшому не бачить якогось одного напрямку у фотографуванні. Планує знімати все.

Зараз проводить студійні зйомки. Та були і вуличні. Влітку, коли природа яскрава, чи осіння фотосесія у парку для наречених. Нещодавно Аліна подарувала фотосесію своїм батькам на день народження (у них ці дні дуже близько, тому подарунок був спільний).

Юна майстриня розповідає, що гарне фото залежить не лише від фотографа, але й від моделі. На обличчі мають бути справжні емоції, які несуть конкретне смислове навантаження. Тоді знімок буде «живий», «атмосферний». А вже технічні моменти – це завдання фотографа. Відрегулювати світло, правильно поставити модель. Тоді й при обробці фото буде менше роботи, і якість знімка буде вищою.

– Якщо знімати на вулиці, там уже є і яскравість, і освітлення. А от в студії доводиться попрацювати. Хоча навіть у непристосованому приміщенні можна максимально створити умови для якісного фотографування. Наприклад, тут, де ми зараз знаходимося, варто робити зйомку на білому тлі, для цього можна використати білу тканину. А вже його декорувати і потім виставляти моделей. І хоча світло тут не зовсім відповідне, із фотоспалахом це не проблема.

Спитала, з чого ж починати новачку.

– Перш за все треба добре познайомитися зі своєю камерою, вивчити всі налаштування. Варто забути про автоматичний режим зйомки. Краще всі параметри налаштовувати в ручному режимі. Так мені і вчитель радив.

Щодо настрою і натхнення

Фотографія – це мистецтво. І тому важливі натхнення й настрій. Чи варто брати до рук фотокамеру, якщо немає настрою? Багато фотографів кажуть – не варто. Адже тоді не зможеш передати через фото те, що хотів би. Аліна згодна, що коли вже зовсім не ладиться, то не фотографує. А в інших випадках, навпаки, бере камеру і йде на вулицю, на город. Кожен листочок, мураха, яскраве сонце, колоски пшениці приводить настрій у гармонію з природою. І стається диво – на душі розвидняється.

Алінка захоплюється ще й танцями, вона виступає в колективі «Натхнення». І це також неабияк піднімає їй настрій, адже танцювати вона любить.

А тепер про моделей

Поцікавилася, як дівчина знаходить своїх моделей, як з ними працює.

– Першими моделями були мої подружки, однокласниці. Я їх запрошувала, фотографувала. Так з’являлися навики. Потім дала оголошення на «Межівській дошці оголошень», де запрошувала людей на роль фотомоделей. Троє перших з усіх бажаючих отримали безкоштовну фотосесію. Це були дві сім’ї і одна дівчинка. Та головна модель у мене маленька райпільчанка Таїсія. Її я почала фотографувати з самого народження, щомісяця робила портрет. Зібрала дуже багато її фотознімків.

Гарне фото можна зробити з будь-якою моделлю, вважає Аліна. До неї часто приходять люди, від яких чує: соромлюся, не люблю чи не вмію позувати. Тоді вона радить їм розслабитися, зняти напругу. Фотографує і жінок, і чоловіків. Але чоловіки самі рідко виявляють бажання позувати.

– Якось на зйомках була сім’я з дитиною. І поки дружина перевдягала малюка, чоловік вирішив почати роботу. Сам попросив правильно його посадити. А потім ми добивалися щирої посмішки, без напруження. І коли вони з дружиною побачили знімки, то самі собі сподобалися, були в захваті.

Мабуть, такі моменти приносять фотографу найбільше задоволення, коли люди в захваті від зроблених фото і з часом повертаються на нові фотозйомки.

Насамкінець зазначимо

Аліну підтримують і батьки, і вчителі. Адже іноді накладалися уроки і заняття в студії. У школі дівчині йшли назустріч, але вона все мала наздогнати.

Чи планує вона пов’язати подальше життя з фотографією? Поки що не визначилася. Цікава їй психологія, готельно-ресторанний бізнес. Але однозначно – фотокамера завжди буде поряд. Це, як кажуть, всерйоз і надовго. Тож успіхів тобі, Аліно.

Антоніна ТАРАСЕНКО