Майже чотири з половиною роки чекали звістки: підтвердилася загибель захисника України Сергія Мотрія
Війна… Нерідко вона прирікає рідних на роки болісного чекання…
Майже чотири з половиною роки родина нашого земляка Сергія Мотрія з Межівської громади, що на Дніпропетровщині, жила між надією і невідомістю.
Дружина, батьки, рідні щодня чекали бодай якоїсь звістки, вірили, що він живий, що одного дня повернеться додому.
Лише у липні 2026 року стало відомо найстрашніше – Сергій загинув ще 15 березня 2022 року під час свого першого бою поблизу села Володимирівка Волноваського району Донецької області.
Здавалося б, час мав би притупити біль. Але тільки не для тих, хто чекає…
Дружина, батьки, брат, сестра, рідні й друзі до останнього сподівалися, що станеться диво, що Сергій повернеться додому. На жаль, війна “написала інший сценарій”…
Сергій Мотрій народився 26 грудня 1979 року у селі Леніне (нині Степове) Межівської громади. Тут пройшли його дитячі роки, тут він закінчив школу. Після навчання працював у сільському господарстві.
У 1999 році пройшов строкову військову службу. Коли у 2014 році росія розпочала агресію проти України, Сергій не залишився осторонь – став учасником антитерористичної операції, захищаючи державу.
Повернувшись до мирного життя, працював водієм у різних сферах. У 2019 році одружився з Людмилою, подружжя оселилося у Межовій. Сергій працював трактористом у сільському господарстві, будував плани на майбутнє, жив звичайним людським життям.
Його знали як добру, чуйну, щиру й веселу людину. Він завжди був готовий допомогти іншим, умів підтримати словом і справою. Любив життя, цінував родину, працю та рідну землю.
Та коли 24 лютого 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення, Сергій без вагань став до лав захисників України. Він служив водієм 2-го відділення протитанкового взводу 1-го механізованого батальйону військової частини А0536 53-ї окремої механізованої бригади.
Фото, яке чекало свого часу…
Особливо боляче сьогодні згадується одна подія…
На початку березня 2022 року Межівська громада організувала гуманітарний продовольчий конвой до села Багатир на Донеччині. Саме там у перші дні великої війни проходила доукомплектування та формування 53-тя окрема механізована бригада.
Привезли військовим продукти, найнеобхідніші речі, а ще – домашні пиріжки, які з любов’ю пекли працівниці Межівського елеватора. Тоді здавалося, що це просто чергова поїздка до своїх хлопців, щоб підтримати їх перед виконанням бойових завдань.
Після розвантаження зробили спільне фото. Звичайний знімок. Хлопці, як і завжди , ще й жартували…
Ніхто тоді не знав, що для багатьох із тих військових це буде остання світлина перед першим боєм.
Попереду була Волноваха. Попереду були запеклі бої з ворогом, який стрімко просувався українською землею. Саме там, 15 березня 2022 року, обірвалося життя Сергія Мотрія.
Тепер це фото набуло зовсім іншого змісту. Воно ніби чекало свого часу, щоб стати ще одним спогадом про людину, яка віддала найдорожче за свободу України.
У Героя залишилися дружина Людмила, батько Микола, мати Галина, брат Анатолій та сестра Лариса.
Межівська громада схиляє голови у глибокій скорботі перед світлою пам’яттю свого земляка.
Сергій Мотрій назавжди залишиться у пам’яті тих, хто його знав, як працьовита, щира, добра і мужня людина. Він не встиг здійснити всіх своїх мрій, але встиг зробити найголовніше – стати на захист своєї держави у найважчий для неї час.
Вічна пам’ять Герою. Вічна слава Захиснику України!
Про дату і місце поховання буде повідомлено додатково.
