Загинув, рятуючи побратимів. Орденом “За мужність” ІІІ ступеня посмертно нагороджено Сергія Паливоду з Межівської громади
Орден Героя його мамі – Нелі Георгіївні, за дорученням начальника 4 територіального центру комплектування та соціальної підтримки Володимира Рака, вручив старший лейтенант Андрій Давиденко.
Указ про відзначення молодшого сержанта Сергія Паливоду орденом “За мужність” ІІІ ступеня за № 184 Президент України Володимир Зеленський підписав 24 березня 2023 року.
Нагородили нашого земляка за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також вірність військовій присязі.
Загинув він загинув 7 лютого під Бахмутом, коли евакуйовував поранених побратимів
Рятуючи побратимів загинув сам: у Межівській громаді попрощалися з бойовим медиком Сергієм Паливодою
Народився Сергій 1993 року у селі Веселе Межівського району, закінчив Володимирівську школу, займався спортом, був щирим, відвертим, товариським. Проходив строкову військову службу у Збройних Силах України, пов’язав своє життя з правоохоронними органами.
…Мама з неприхованою гордістю і дуже трепетно тримає в руках орден сина. Її Сергія…
Пригадує, що востаннє вони бачились вдома – 22 грудня.
– Він дуже схуд … Але все-рівно тримався впевнено. Казав, що треба їхати, бо «там його хлопці». – розповідає мама. – Оформляли документи, різні довіреності на мене. Немов би щось відчував…
9 січня Сергію виповнилося 30 років, а 7 лютого його не стало…
Він дуже оберігав маму і кілька вона місяців навіть не знала, що її син захищає Батьківщину у самісінькому пеклі війни.
Однополчани та бойові друзі розповідають, що молодший сержант, бойовий медик штурмової роти Сергій Паливода загинув під час виконання бойового завдання поблизу Бахмута, як Герой. Під шквальним вогнем противника він врятував 7 поранених побратимів (фактично витяг їх з поля бою), але коли повернувся за восьмим – сам потрапив під ворожу міну.
– Його називали всі Сонечко… Він тепер оберігатиме нас із небес. – крізь сльози говорить Неля Георгіївна, обіймаючи військових. – Нехай всі ваші рідні будуть живі та здорові.
Після загибелі Сергія, до мами приїжджали бойові побратими. Дякували за сина…
Вона чекає їх і 7 серпня, коли виповниться пів-року, від його загибелі.
У Героя залишились мама Неля Георгіївна, тато Сергій Петрович, дві сестрички – Аня та Анастасія.
Щирі співчуття рідним і близьким та низький уклін батькам за те, що виховали справжнього Героя!
Схиляємо низько голови у скорботі та шані перед світлою пам’яттю Воїна. Ми завжди будемо пам’ятати: якою непомірно важкою ціною здобувається наша воля.
Світлий спомин про Героя-земляка назавжди залишиться у наших серцях!
