Від сесії до сесії живуть студенти весело…
Пам’ятаю ці слова ще зі своєї студентської молодості. І зараз знову згадалися вони цими листопадовими днями напередодні Дня студента. Важливо, що українські студенти відзначають своє свято двічі на рік: неофіційне 25 січня, та своєрідне професійне свято – 17 листопада. І хоча студентами традиційно називають тих, хто навчається у вищих навчальних закладах, але навчання після школи – це нова цікава сторінка в житті кожного. Тому ми поспілкувалися з людьми, які свого часу здобували освіту у різних закладах.
Інна Киричок, працівник бібліотеки (2009-2015 роки навчання)
Навчалася у Донецькому національному університеті імені Туган-Барановського за спеціальністю банківська справа. Два роки стаціонарно, потім перейшла на заочне відділення. Роки студентства згадує як один з найкращих періодів. Життя в гуртожитку було насиченим, часто в гості приходили місцеві одногрупники – їм теж подобалося дозвілля в дружній компанії.
Згадує цікавий випадок, коли навчання тільки почалося.
– Якось смажила на кухні в гуртожитку картоплю. На смачний запах туди завітав студент-старшокурсник. Звичайно, він міг би просто попросити пригостити його. Та він вчинив креативніше – запропонував мені «дах» від усяких «наїздів». Мовляв, різне може трапитися, тому захист не завадить. Я пообіцяла в разі чого звернутися, потім взяла сковорідку і…пішла в свою кімнату. «Захисник» розгублено дивився услід…
Ольга Міщенко, педагог (1978-1982 роки навчання)
Навчалася у Красноармійському педучилищі. Згадує, що взимку в гуртожитку було дуже холодно. Деколи і спати лягали одягнені. Але навчалися з радістю.
У кімнаті підлога була викладена квадратиками. Її пристосували як шахову дошку і грали в шашки. Фігурами слугували лимонадні пляшки. Одні були з етикетками, інші без етикеток – умовно чорні й білі.
– Запам’яталося також, як їздили на сільськогосподарські роботи автобусом. І весь час співали. Якось заспівали пісню не зовсім «пристойну», про «фраєра». Класна керівниця мовчки слухала, а потім викликала всіх «артистів» до себе в кабінет. Після серйозної розмови співали тільки гарних пісень.
Оксана Тищенко, медсестра (2003-2005 роки навчання)
Дніпропетровське медичне училище закінчила за спеціальністю сестринська справа. Далі здобувала вищу освіту, але обрала не лікарську справу, а фармакологію. Заочно навчалася у хіміко-технологічному університеті, має фах хіміка-технолога з виробництва лікарських препаратів.
– Що було цікавого у студентські роки? Увесь процес навчання був цікавим. Прекрасні викладачі, яких досі пам’ятаю. Згадую, як проходили практику в терапевтичному відділенні лікарні Мечникова. Мали робити різні процедури, ставити крапельниці. А це все було вперше. Ми не вміли робити внутрішньовенні ін’єкції, а цього треба було навчитися. Пацієнти не охоче погоджувалися, щоб ці маніпуляції робили практиканти. Та лежав у відділенні один чоловік, який сам знаходив мене і вів у процедурну – робити внутрішньовенні ін’єкції. І так цілий місяць. Завдяки йому я й навчилася.
Наталія Суховерха, педагог (2008-2013 роки навчання)
Наталія вступала до Слов’янського педагогічного університету, а закінчила вже Донбаський. За час навчання заклад перейменували. Навчалася заочно. Розповідає, що група була дружною, поселялися завжди разом, готувалися до екзаменів теж разом. Досі спілкуються. Згадує одну історію.
– Наче б то і дорослі всі вже були, а витівка наша була не зовсім «доросла». Десь на третьому курсі ми вирішили за щось «провчити» одногрупницю. Надрукували їй довідку такого змісту: «Адміністрація закладу повідомляє, що Вас відраховано із складу студентів у зв’язку з кризовою ситуацією в країні. Вам необхідно з’явитися в деканат і отримати документи». Пішли до найближчого магазину і попросили поставити печатку. Там нам підіграли. Дівчина й справді пішла до деканату. Щоправда, там їй порадили добре читати те, що їй дають. Звичайно, ми всі дружно вибачилися, порозумілися з нею і досі спілкуємося, телефонуємо одна одній.
Олександр Кулик, підприємець (1983-1987 роки навчання)
Після восьмого класу пішов навчатися до Дніпропетровського хіміко-механічного технікуму. А пізніше здобув ще одну освіту – вивчився у Межівському ПТУ на бухгалтера.
– Багато років минуло з часів мого навчання. Щоб щось надто цікаве було – не скажу. Навчання як навчання. Але дуже добре запам’яталося моє 1 вересня у технікумі. Навчання почалося не на святковій лінійці, а на операційному столі. Саме коли збирався на свято, мене «прихопило» – виявилося запалення апендиксу. Тому за парту сів уже після лікарні.
Спілкувалася Антоніна Тарасенко.
