Їх називають волонтерами. Частина 2 – Славетне Подніпров’я

Межівський БУРтабір був представлений багатьма регіонами України.

«Арт-МОСТ»

Георгій та Юлія БЕКМУРЗІНИ приїхали до Межової з Дніпра.

Юлія є головою молодіжної громадської організації «Арт-МОСТ», а Георгій – менеджер різноманітних проектів і виконавчий директор.

– Співпраця з «Крок у світ» почалася ще минулої осені, коли межівська молодь приєдналася до міжнародного проекту «Арт-МОСТ» у Польщі. Тоді відбулося наше знайомство. А тепер вони запросили нас як консультантів та волонтерів на табір для створення муралу.

Громадською діяльністю подружжя займається з 2012 року, з моменту створення організації «Арт-МОСТ». Для Георгія це основне заняття. Коли запитала про хобі, сподівалася, що почую про малювання. Але він відповів:

– Мабуть, я єдина людина в організації, яка не малює. Займаюся різними організаційними питаннями. А от фотографувати дуже люблю. Якщо знаю, що буде вільний час, то обов’язково беру з собою камеру.

Натомість місце роботи Юлії – Дніпровський державний коледж будівельно-монтажних технологій та архітектури, де вона викладає.

Чи легко, коли у подружжя спільні інтереси, заняття, робота? Виявляється, треба вміти вирішити всі робочі питання на роботі (в організації), щоб вдома не залишалося нічого невисловленого, невирішеного. Має бути якийсь логічний емоційний фінал робочих справ. Хоча у творчих людей робочий день майже завжди ненормований.

На БУРтабір вони приїхали з командою. Це студенти Дніпровського державного коледжу будівель-
но-монтажних технологій та архітектури.

Єлизавета ОВЕРЧЕНКО (18 років) навчається на четвертому курсі, здобуваючи спеціальність архітектора.

Дуже захоплюється малюванням, пише картини олією. Крім цього любить читати, вишиває бісером. Межівський БУРтабір для Лізи – перший.

Ольга КЛІМЧУК закінчила навчальний заклад минулого року.

– Займаюся баскетболом, люблю фотографувати, обробляти фото. Подорожувати теж люблю. Хоча мандрувати автостопом ще не пробувала.

На БУРтабір поїхала, бо люблю малювати, а тут створюють мурал.

Павло МАЛЯНЧУК (18 років) родом із села Шевченко Петропавлівського району.

Активіст ГО «Арт-МОСТ». Професійно займався настільним тенісом, але, на жаль, через травму це стало неможливим.

Павло говорить, що їхав до табору з двох причин. Перше – це мурал. Малювати він любить, тому із задоволенням пристав на пропозицію допомогти у його створенні. А друге – це бажання знайти нових знайомих, подружитись із цікавими людьми, «потусити».

– І все це я отримав у Межовій на БУРтаборі. Тут дійсно зібралися унікальні люди, як на підбір. Кожен має власну думку, хоча дехто трохи соромиться її висловити. Але ніхто не мислить штампами.

ТА ІНШІ…

Костянтин СЕРНЕВИЧ (30 років) приїхав до нас із Верхньодніпровська.

Він займається громадською діяльністю, є головою спілки «Майбутнє Верхньодніпровщини». Минулого року через соцмережі дізнався про БУР, а цього літа вперше зголосився до волонтерства. Жартує, що приїхав на розвідку, без своєї спілки.

– А якщо серйозно, – говорить Костянтин, – хотілося зсередини побачити, як відбувається таборування. Цікаві адміністративні моменти цього процесу. А ще хотів подивитися на вашу громаду, тому що вже певний час слідкую за межівськими новинами у Фейсбуці. Мені дуже подобаються ті справи, які тут відбуваються, бачу розвиток. А я завжди намагаюся дивитися на краще, вчитися там, де є позитивний досвід.

Дружина залишилася вдома з маленькими дітьми. Але чоловіка не відмовляла від поїздки.

Аліна КОБЗАР (16 років) з Першотравенська.

У таборі в своєму місті участі не брала, не знала тоді проБУР. А потім на якомусь із форумів презентували програму можливостей. І один юнак розповів про БУР. Батьки погодилися на поїздку без вагань:

– Мама дивувалася, чому я у Приморськ не поїхала (там теж був табір БУРу). Так що поїздка в Межову не обговорювалася, батьки погодилися. Я спочатку навіть не думала про волонтерство, це все з маминої подачі. А потім я зрозуміла, що волонтерити – це справді круто! Я думала, що тут, на таборі, буде так багато людей, важко буде з усіма познайомитися. Але через дві години ми вже всі спілкувалися. А через день усі були мені як друга родина.

Дівчина – школярка, навчається у Першотравенській школі №2. Має улюблені предмети – англійську мову, українську та зарубіжну літературу. У майбутньому планує поїхати до Києва вивчати англійську і китайську мови.

– Я потроху готуюся до вступу. Насправді, китайська мова – не складна. У ній все логічно, якщо вивчити ієрогліфи.

Аліна закінчила музичну школу по класу фортепіано, а гітару вже опанувала самостійно. Ще дівчина танцювала в колективі «Альянс», але там уже інший склад.

Також малює, пише вірші. Минулого року вже була на Межівщині, у волонтерському таборі в Іванівці.

Аліна серйозно мріє стати такою людиною, яка буде розбудовувати Україну. Але вона, без сумніву, вже є такою.

Леся КИЙ (14 років) народилася у Дніпрі, батьки дівчинки колишні межівчани.

Навчається вона у школі №6 м. Дніпра, зараз у дев’ятому класі. Захоплюється малюванням, певний час відвідувала художню школу, брала участь у конкурсах.

Раніше займалася танцями. До Межової приїхала погостювати в родичів – аж тут БУР! Без вагань вирішила взяти участь (звичайно, з дозволу старших). Хоч і найменша серед волонтерів, але з усіма перезнайомилася, здружилася.

– Улюблені предмети у мене можуть змінюватися, але англійською захоплююся, відвідую додаткові курси. Карантин не завадив, бо ми займалися дистанційно. Куди вступати після школи, ще не вирішила. Але здобуватиму середню освіту.

Леся приєдналася до волонтерів, і їй дуже сподобалося. Тому говорить, що хотіла б продовжити і далі таку діяльність.

– Коли виповниться шістнадцять і зможу приймати рішення самостійно, обов’язково ще поїду на БУРтабір!

Роман КУЗЬМІН (16 років) завітав до Межової з Мелітополя.

Для такого досить юного волонтера нинішній табір уже другий. А дебютував Роман минулого року в Переяславі-Хмельницькому. Тому батьки вже легко відпустили хлопця, лише застерігши, щоб був обережним. Про Межову Роман раніше не знав, тому йому було цікаво поїхати саме сюди.

– З усіх волонтерів я живу найпівденніше, – каже юнак. – Навчаюся у коледжі на гідротехніка. Коли їхав, говорив про БУР з товаришами, одногрупниками, запрошував до поїздки. Поки що не погоджуються.

Вдома, в Мелітополі, Роман відвідує молодіжний клуб «SoMe» і говорить, що його члени несуть у суспільство андеграунд (цим терміном позначають культуру, альтернативну до офіційної).

Олександр САВІНОК (24 роки) приїхав із Запоріжжя.

Минулого року закінчив Запорізький національний технічний університет за спеціальністю «Ливарне виробництво чорних та кольорових металів», на момент нашої бесіди саме шукав роботу.

– Громадська діяльність мені дуже подобається, це як хобі. Межівський табір для мене перший. Враження – прекрасні, хоч роботи багато. А, взагалі, селище має певний колорит. Хоча й проблем тут вистачає.

У вільний час Олександр любить читати (наукову літературу, детективи), дивитися цікаві фільми. Асоціює себе з енциклопедією (і не лише сам себе, так його асоціювали й учасники різних проектів, де був присутній і Олександр). На таборі вже знайшов однодумців, у майбутньому сподівається підтримувати стосунки. І «бурити» далі має намір, навіть цього року.

Анна ВАКОЛЮК (23 роки), киянка.

Два роки тому здобула ступінь бакалавра з політології у Києво-Могилянській академії. Говорить, що ніяк не знайде часу для вступу на магістратуру. Наразі працює менеджером освітнього процесу в ІТ школі для підлітків, де їх навчають програмуванню.

– У нас склалася гарна команда, всі дуже активні, багато хто прийшов з УАЛ (Української академії лідерства).

У вільний час вчиться створювати комп’ютерні ігри.

– Ще під час навчання займалася правозахисним активізмом, а також дослідженням політичних медіа. Тому вирішила, що добре було б створювати відеоігри для соціальних проектів.

Під час нашої розмови навіть пропозиції надійшли створити подібну гру про БУР. Ідеї подавали волонтери, які працювали поряд.

Аня трохи вчилася грати на скрипці, на гітарі. А ще цікавиться філософією, входить до читацького філософського гуртка.

БУРтабір у Межовій для дівчини другий. Минулого року була в Чернівцях.

Антоніна ТАРАСЕНКО

У матеріалі використано фотографії автора та учасників БУРтабору.

… далі буде.