«Я знала, що він повернеться весною…» Після чотирьох років російського полону додому повернувся боєць із Межівської громади Ігор Єрмоленко
15 травня 2026 року відбувся перший етап масштабного обміну полоненими за формулою «1000 на 1000». Україна повернула додому 205 своїх Захисників. Серед звільнених — 19 бійців «Азову», які героїчно обороняли Маріуполь, а також військові різних підрозділів Збройних сил України.
Серед тих, хто нарешті повернувся на рідну землю, — наш земляк, боєць 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади Ігор Єрмоленко з села Новопідгородне Межівської громади.
Майже чотири довгі роки він провів у російському полоні — в одному з найжорстокіших місць утримання у Мордовії. Саме там, за свідченнями українських військовополонених та журналістських розслідувань, систематично застосовують тортури, фізичне насильство та приниження українських Захисників.
Та він вистояв!
Ігор — випускник Новопідгороднянської школи. До повномасштабного вторгнення закінчив бакалаврат Київського політехнічного інституту, пройшов строкову службу у лавах Збройних сил України.
Ігор Єрмоленко – фото до полону
26 лютого 2022 року, у перші дні великої війни, він уже став на захист України.
Боровся за Україну на Донецькому напрямку у найважчі перші місяці повномасштабного вторгнення. У полон Ігор потрапив 1 липня 2022 року під час запеклих боїв.
Мама Захисника, Антоніна Єрмоленко, згадує: спочатку побачила ім’я сина на російських ресурсах. А першу звістку отримала лише через пів року.
Кілька коротких рядків у листі:
— «Я у полоні… Зі мною все добре… Не хвилюйся…»
Із того моменту почалося довге очікування.
Їх рідне село сьогодні практично на лінії фронту… Це – межа Дніпропетровщини та Донеччини…
У Новопідгородньому родину Єрмоленків знають як родину медиків. Пані Антоніна працювала медичною сестрою, а її покійний чоловік Олександр Петрович був лікарем місцевої амбулаторії.
Попри роки болю й невідомості, мати не переставала вірити.
— Я знала, що він повернеться… Обов’язково… І саме весною… У мене був сон… Що він вдома, коли все квітне…
І я чекала весну — 2023-го, 2024-го, 2025-го… Нарешті дочекалась…
Під час обміну Ігор був надзвичайно виснажений — його привезли каретою швидкої допомоги.
Сьогодні він важить лише 54 кілограми…
Попереду — тривала реабілітація, відновлення здоров’я та повернення до нормального життя після пережитого у російському полоні.
Але найголовніше — він вдома.
На рідній землі.
Поруч із мамою.
Поруч з Україною, за яку боровся всі ці роки.
Історія Ігоря Єрмоленка — це історія незламності, віри та великої материнської любові, яка чекала і вистояла разом із сином.
Україна – Дніпропетровщина – Межівщина чекають кожного свого Героя.
