Світла пам’ять про вчителя назавжди залишиться у наших серцях

…Довга і складна дорога вчителя – віддати дітям своє серце, закінчилася…

Стискає душу непрошений жаль…

У ці квітневі дні пішла з життя жінка, яка своїми діями і вчинками, своїм розумом виховала не одне покоління учнів – Лідія Павлівна Гудій.

Відкрита й чесна, справедлива й вимоглива, завжди елегантно одягнена вчителька Демуринської школи усе своє життя вирізнялася стійкістю характеру, силою духу та наполегливістю.

Вона була людиною мудрою, врівноваженою, чуйною, доброю, ніколи не забувала про проблеми тих, хто поруч.

Хтось із великих сказав: «Коли помирає людина, світ стає біднішим, бо втрачає те, чим вона жила, як сприймала все, що її оточувало, якою багатою і щедрою була її душа, сутність». Боляче, невимовно боляче говорити і писати ці слова про Лідію Павлівну — особистість справді неординарну, яскраву, невтомного і самовідданого вчителя, хорошого колегу.

Лідія Павлівна була дуже енергійною людиною, великим працелюбом, гарною дружиною, люблячою матір’ю та бабусею. Із болем у серці ми визнаємо, що вже ніколи не отримаємо її підтримки, не скористаємося її мудрою порадою.

Сьогодні нам важко збагнути цю втрату, ще важче прийняти її.
Світла пам’ять про Лідію Павлівну завжди буде жити серед рідних, друзів, товаришів, колег, батьків та учнів Демуринської школи і залишиться назавжди у наших серцях.

Колектив учителів-ветеранів, Межівська територіальна організація Профспілки працівників освіти та науки висловлює щире, глибоке співчуття рідним та близьким.