Пам’яті Миколи Миколайовича ТЮТЧЕНКА

Цими днями пішла з життя відома на Межівщині людина: керівник, колишній голова Межівської селищної ради, колишній заступник головного редактора районної газети – Микола Миколайович ТЮТЧЕНКО.

Багато років, працюючи на різних відповідальних посадах чи вже перебуваючи на заслуженому відпочинку, Микола Миколайович не забував про рідну газету, підтримував тісний зв’язок із колективом, цікавився життям журналістів.

Редакція з нетерпінням чекала на його дописи чи то до Дня Перемоги чи професійного свята – Дня журналіста, до ювілею газети, а також на численні поезії.

Справжній життєлюб, добра й відкрита людина… Таким він назавжди залишиться у пам’яті багатьох поколінь колективу редакції «Червоної зірки» та «Межівського меридіана».

Наші щирі співчуття рідним та близьким.

На згадку про хорошу людину пропонуємо дві поезії Миколи Миколайовича, присвячені тим, хто віддав своє життя, наближаючи Перемогу, річницю якої незабаром будемо відзначати.

Калина біля братської могили

Біля братської могили опустила
Калина свої віти до землі.
Росою вранішньою омива гранітну стелу,
Немов сльозами безутішних матерів,
Які роками виглядали і чекали
З проклятої кровопролитної війни,
І до останнього надії не втрачали
Обійняти своїх кровиночок- синів.
Слізьми гіркими умивались, голосили,
Не переставали душі плакать і серця щеміть…
Благали Господа, щоб дав можливість пригорнути сина,
Хоч би в останню у житті земному мить!
Не трапилось в житті земному чуда.
У вічність відлетіли душі матерів,
Тепер уже на небесах вони шукати будуть
Сліди своїх, війною забраних синів.
Калина ж свої віти нахиляє,
Зеленим листям ніжно шелестить.
Мов вартова, спокій і сон охороняє
Всіх, хто під плитами гранітними лежить!

***

Остання атака

Коли сонечко сяє привітно,
Виблискують золотом знов
Імена усіх тих на граніті,
Хто в останню атаку пішов.
В останню атаку піднявся Матросов
У друзів-бійців на очах,
Собою закрив жерло дзоту,
У безсмертя торуючи шлях!
На фашистські броньовані танки,
Свій вічний притулок і спокій знайшли
В селі межівському Слов’янка.
В останню атаку ішли Івани,
Миколи, Семени, Кіндрати:
Вітчизни великої вірні сини
Доблесні наші солдати!
Сотні тисяч бійців полягли
У битвах за волю жадану
За щастя, за мир, за життя на землі,
Піднявшись в атаку останню.

Микола ТЮТЧЕНКО