Йому назавжди буде 25. Річниця загибелі морпіха Владислава Власенка з Іванівки

«… Рік тому мальовниче село Іванівка Межівської громади проводжало в останню путь свого Героя…

Прихиливши коліна, з квітами та у глибокій скорботі…

Друзі, знайомі, односельчани, бойові побратими прийшли аби віддати останню шану Владиславу Власенку… Захиснику України!

 Йому виповнилося лише 25 років… Назавжди – 25…

Церемонія поховання пройшла з усіма військовими почестями та шаною від сотень вдячних земляків, однополчан…

Багато теплих, щирих слів пролунало цього дня над могилою загиблого Героя…

Громада втратила ще одного мужнього захисника…», – писав «Межівський меридіан».

Ось уже минув рік, як немає з нами нашого героя, нашого, нашого голубоокого красеня –  Владислава Власенка. Чуйного, доброго, щирого, найкращого у світі…

Навчався Владик у Іванівській школі, яку закінчив 2013-го року.

Продовжив навчання в Покровському ліцеї на підземного зварювальника, працював на шахті «Західна». Потім, як і багато ровесників,  поїхав на заробітки – за кордон.

Але, коли почалася повномасштабна війна, Владислав, не вагаючись, повернувся додому і у березні 2022-го добровольцем став на захист рідної Батьківщини.

Служив старшим матросом 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського Військово-морських сил ЗСУ.

Загинув під час виконання бойового завдання 11 червня 2023 року, внаслідок поранення, отриманого поблизу н. п. Макарівка Волноваського району на Донеччині.

…Владислава з дитинства виховували опікуни: дідусь – Касьян Володимир Іванович і бабуся – Олександра Анатоліївна.

Вони вкладали всю душу у виховання Владислава.

Він був для них найдорожчим – найріднішим,  промінчиком, підтримкою, помічником.

Ще у Владислава залишилися сестра Маргарита та брат Нікіта.

За цей рік у них не сходили сльози з очей…

Не було такої хвилини, щоб вони не згадували  про онучечка, братика…

Із сестричкою Маргаритою

Героєм він залишиться для всіх нас…

Для тих, хто знав його і для тих, хто не був знайомий особисто, але в своєму серці, в своїй пам’яті пронесуть щиру подяку та вічну славу воїну, який захищав рідну землю та кожного з нас.

Нехай його подвиг не буде забутим! Вічна пам’ять і вічна слава Герою!

Алла Яківець,

Іванівка – Демурине.