Субота, 20 Липня, 2024
Про головнеПроблема

Крик душі… Отак живем, а думаєм про… Європу

До редакції “Межівського меридіана” надійшов лист, під назвою “Крик душі”, у якому земляки скаржаться на поведінку односельчан (та, мабуть, не тільки) стосовно чистоти у нашому спільному домі…

Виїхавши на місце, ми вже не знайшли слідів того інциденту, про який пишуть межівчани (деталі – нижче).

Але… Тут, як тут, був свіженький пакетик зі сміттям… На цвинтарі… 

Тож лист вважаємо доречним і публікуємо його в повному обсязі.

Крик душі… 

“Часто між собою люди говорять: а коли кінець? Та ніхто ж не знає…

А ми думаємо, що уже настав кінець, особливо в Межовій. Та не світу кінець, а совісті, чи гідності людської, а можливо… людяності. Судячи по поведінці деяких мешканців селища, які проживають поблизу цвинтаря, що розташований на Кам’янці – Південній частині Межової.

Ця думка виникла після того, як хтось викинув лантух із дохлою птицею – скільки там було? Можливо, 4-5 штук, бо той лантух розірвали собаки. Трохи з’їли, а решта лишилася на цвинтарі прямо на гробку, – пір’я і кістяки з качок, та там і іншого сміття насипано. Чи має ця особа розум? Чи має совість і повагу до наших пращурів, які поховані на цьому цвинтарі? Чи задумувалася над тим, що це наруга і над її (його) рідними? Чи приємно буде на серці і душі після такого?

 А два роки тому прибирали на іншому цвинтарі, що біля автороти. І ось їде легковушка, зупиняється, а з неї виходить дядько, відкриває багажник, бере звідти лантух зі сміттям і кидає на смітник, що утворився після прибирання на цвинтарі. Та добре, що біля нас був чоловік, який спитав: “Куди це ти його кидаєш?” – “А шо?.. Із його поведінки видно, що він робив це не вперше, і вважає, що так потрібно поступати.

От так ми поживаєм і думаєм про Європу. Хто там побував – ой, як гарно, квіти, чисто.

А що ти зробив в Україні і для неї?

Тому, хто так напакостив, варто прийти до нашого храму і сповідатися у священика. Це великий гріх – робити смітник покійним.

Не можеш прийти до батюшки – іди до голови сільради, а ще краще до дільничного, він найкраще розтлумачить, що ти накоїв. Це сумний жарт (про всяк випадок).

Та будьмо людьми, такими як нас Господь сотворив. Дав руки, ноги і голову на плечах, якою треба думати і мати повагу до всіх – і живих, і мертвих”.

 

З повагою, прихожани Свято-Успенського храму смт Межова