Рятуйте, хто в Бога вірує! Допекло, дожарило. (Як реформа Укрпошти забирає у пенсіонерів зв’язок зі світом)

Не знаю, який народний зміст чи значення у цьому вислові, а для мене і моїх односельців – прямий! Кругом і всюди глаголять: війна вимагає швидкого реагування на запити і потреби людей, що опинилися у критичній ситуації і т.д.

Отож не можу ніяк зрозуміти, у якій критичній ситуації знаходиться у нашій державі Укрпошта. Як центральні, так і обласні, і навіть районні газети для місцевих громад припиняють і припили і снувати. Чому? На всеукраїнський крик передплатників друкованого слова існує ніби табу як з боку керівництва Укрпошти, так і влади, від самих верхів до самих низів. Чому?
Таке ганебне, цинічне ставлення керівництва і влади до запитів простого (як і я) мільйонного люду змусило мене 4 серпня 20223 року поїхати до Укрпошту і поспілкуватися з працівниками.
Що конкретно змусило?

Передплачувала «Межівський меридіан», “Зорю”, «Сільські вісті», «Порадницю», «Газету по-українськи».

Газету «Зоря» і «Газету по-українськи» закрили, чи самі закрилися. Як отримувала інші, наведу приклад лише за липень. Перший тиждень місяця доставили дві газети, другий тиждень – одну газету, третій – жодної. Почекала останній тиждень місяця – глухо і мертво! Так майже щомісяця по тижню випадало. Та ще й велика непослідовність. Наприклад, «Порадницю» за 20 липня отримала 5 серпня (немає сенсу перераховувати інші видання). Думаєте, не боролася? Боролася!
Та сили нерівні…
В «Укрпошті» довідалася: відбулася РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ, за якою скорочені тисячі відділень. Напала вона і на листонош, скоротивши їх (і не тільки) до неможливості. Там, де працювало 6,5 чоловік, працює 2-3 або 1 з низькими зарплатами.

Мене вражає «новаторський» винахід реструктуризації у ХХІ столітті тим, що її автор (чи автори) намагаються узаконити невідомий дотепер підхід, і оцінка працівників Укрпошти. Виходить, що на відділеннях Укрпошти повинні працювати не люди, а верблюди, ще й з вимогою до них і до нас, передплатників, мільйонного простого люду: кричати всім нам так, щоб нас ніхто не чув, і мовчати так, щоб нас усі чули.
Складається враження, що це нове рейдерське свавілля на уми простого мільйонного люду України. Сучасна реформа Укрпошти відібрала в мене (і не тільки) найдорожче: зв’язок із спорідненими духом людьми; зв’язок із життям районних громад, області; зв’язок із життям держави у всіх його спектральних напрямках.
Віриться (і віримо), що політичне керівництво держави і генеральний директор Укрпошти володіють широким як зовнішнім, так і внутрішнім сприйняттям життя і світу і Україну, і знайдуть правильну формулу реформи в діяльності Укрпошти. Реформу, яка ліквідує інфекцію злості, інтриг, що так боляче вразила суспільство України. Зважте, що не всі ми маємо Інтернет і ноутбуки, та ще й обмежені поганим здоров’ям і соціальними злиднями.
Віриться (і віримо), що керівництво держави нарешті зрозуміє важливу політичну, економічну, освітянську, соціальну тощо функцію друкованого слова в Україні, і Укрпошта займе своє місце в її житті.
Чекаю разом з частиною жителів сіл Славне, Українка Межівської громади відповіді як теоретичної, так і практичної від генерального директора Укрпошти І.Ю. Смілянського, від Офісу Президента і самого Президента, відповідних міністерств, Уряду, Верховної Ради.
І, як зазвичай, просимо допомоги від Бога…

МАКАРЕНКО Г.М.,
вчитель-пенсіонер, відмінник народної освіти.