Через зорі ясні й червоні я до кожного з вас стежку прокладу

На тлі безмежного океану видань (книг, журналів, газет) у минулому «Зірка» і «Червона зірка», а нині «Межівський меридіан» були і є справжніми вірними нашими супутниками досить досконалою формою збереження і передачі інформації. Це ріка життя, в головній течії якої не лише життя рідного краю, а й історія народу і держави.

Переглядаючи окремі газети 1980-1990 років, можу сказати, що наш «Зоряний меридіан» був і залишається сьогодні надійним компасом у збереженні тісної єдності ідейно-політичного, трудового і морального виховання. Газета спонукає до активного ставлення до навколишньої дійсності, утвердження справедливості, правдивості і добра в суспільстві, колективі, сім’ї… У центрі її уваги є людина, яка керується різними переконаннями, інтересами й потребами, різними поглядами і звичками, проте залишається членом нашого суспільства, нашої громади.

Шановні читачі! Погодьтеся, що більшість не мали бажання передплачувати районку (не знаю, як справи тепер). Це помилка, яку і я свого часу допустила. Здавалося, що газета мало і некритично охоплює життєві події в районі, об’єднуючи їх у більш-менш одноманітному тематичному напрямі. А це вже моральна поведінка людини, яку можна змінити в переконливих реаліях життя.

Ось факти:

Перший. Я на прийомі у керівника району Конопата В.І. (нині покійного, на жаль). Вислухавши мене, Валентин Іванович питає: «А ви районну газету передплачуєте? Вам відомо про…?». Можливо, з цим епізодом щось було пов’язане. Не пам’ятаю. Але мені було так соромно. Навіть дуже! Мало знати і бути чимось незадоволеним, не беручи ніякої участі ні словом, ні ділом, ні поглядом. З того часу я не розлучалася ні з «Червоною зіркою», ні тепер уже з «Межівським меридіаном». Активно відгукуюся на події в державі, на прохання жителів села писала до газети. Хочу знати про життя в районі і зміни в ньому.

Другий. Спортом я не захоплювалася, крім фігурного катання. Хрипун Євген Леонідович (нині головний редактор) цікаво висвітлює спортивні події, тож змусив і мене постійно стежити за спортивними досягненнями як дорослих, так і юних жителів району. Спочатку я шукаю у репортажі, де ж вони «наші», яке місце зайняли, а потім його перечитую.

Очевидно, що мораль – регулятор особливий і багатогранний. Щоб зрозуміти його суть, я і навела два приклади із власного життя.

Отже, газети є необхідним фундаментом у формуванні моральної поведінки людини в усій різноманітності її відносин з навколишнім світом, у ставленні до суспільства, народу, праці, самої себе, врешті-решт до Батьківщини.

Шановні жителі Межівського району! Шановні читачі! Не будьте байдужими, викорінюйте байдужість і заздрість. Нехай життя завжди буде боротьбою за високі ідеали, утвердження в собі людини. Беріть активну участь у житті своїх громад, доносьте цю інформацію на сторінки «Межівського меридіана». Зрозумійте, що газета про життя нашого району потрібна кожному (маю на увазі кожну сім’ю) як сніданок, обід і вечеря.

Вважаєте, що вона недосконала і не відповідає вашим запитам? Вдосконалюйте! У ваших руках зробити її необхідною. Звертайтеся до неї з проблемами, пропонуйте їх сміливо і домагайтеся спільного вирішення. Вносьте пропозиції! Серед вас багато по-народному талановитих політиків, економістів і юристів, суддів, лікарів і медсестер, учителів і учнів, людей з дипломами і без них, але грамотних. Будьте не тільки терплячими, а й по-діловому мудрими. Передплачуйте і читайте нашу районну газету «Межівський меридіан».

Шановному редакційному колективу бажаю здоров’я, успіхів, душевного тепла від рідних, друзів і від нас, читачів. Зичу благополуччя, щоб ладилися справи і в роботі, й особисті. Нехай ніхто і нічого не порушить творчої атмосфери у стінах вашої редакції. Хай вас і газету «Межівський меридіан» Бог благословляє і щасливих 100 літ посилає!

З щиросердною повагою

Галина Михайлівна МАКАРЕНКО,
учитель-пенсіонер, відмінник народної освіти УРСР