Дорога ложка до обіду!

Минулими вихідними, 8 листопада, Ганна Михайлівна ДОБЖАНСЬКА подарувала нам хвилини щирої радості і поваги. Вона відмітила 102-у річницю свого подвижницького трудолюбивого життя. І цього разу, не дивлячись на сувору пересторогу COVID-19, фіртка до її оселі була відчинена!

З якою повагою її рідні, друзі, просто давні знайомі відзначили цю гарну дату. Напередодні в її домі зібралися родичі, що прибули особистим транспортом! А в день народження телефон не вщухав і не переставав передавати теплі вітання, побажання здоров’я, майбутніх щирих зустрічей і з Нальчика, і з Санкт-Петербурга, Києва, Добропілля, Першотравенська… Звістка про день народження долетіла до самої Америки!

Хочу зазначити: всі мої знайомі, як тільки забачили подарунковий букет хризантем розквітали посмішками, проголошували здравицю іменинниці.

Ганна Михайлівна і цього разу продекламувала напам’ять давній вірш поета-земляка (з Крутоярівки) Володимира Курінного „Букет хризантем”! За нього, доречі, кілька місяців тому на столичному онлайн-фестивалі вона отримала приз і дві книги у сучасних суперобкладинках.

Зізнаюся, що такого веселого і радісного свята давно не відвідував, а Ганна Михайлівна зі скромною посмішкою приймала голосні тости, гучні музичні вітання і теплі слова поздоровлень. Лунали улюблені пісні й мелодії під гармошку та бубон. (Як колись у веселянському хоровому колективі, відгодівельному господарстві в Межовій, у Новопавлівці, Новопідгородному…).

Переконаний, що численні друзі, які не змогли безпосередньо привітати нашу шановану землячку, ветерана сільгоспвиробництва, пропагандиста української народної пісні і культури, орденоносця цього дня з особливою теплотою згадали шляхетну господиню і побажали їй здоров’я, бадьорості і довгих днів радості та благополуччя.

Петро БАБЕЦЬ