«Здрастуйте дорогая мама и найроднейшая в мире сестрица Таня…».

Народився він у селі Новопавлівка 27 листопада 1925 року у місцевості Пилипівка – тож і назвали його Пилипом. А згодом через рік народилася і я.

Нелегким було життя в ті роки. У 32-му до нас прийшли і забрали всю худобу і зерно, а слідом і батька, який посмів запитати: «За що забираєте і в чому моя вина?». Так мама і залишилися з нами малими одна.

Страшно згадувати, як ми голодували. Тож мама вирішила перебратися ближче до рідні (сама вона була з Підгороднього). Тяжко працювала в місцевому колгоспі.

У 1941 році прийшла на нашу землю війна, з’явилися нові господарі: німці, італійці, староста з поліцаями. Ми з братом потрапили до списків молоді для відправки у Німеччину. Мене на комісії визнали ще малою і відправили додому підростати, а брата з іншими хлопцями і дівчатами готували до поїздки… Йому вдалося втекти з вагона і він переховувався в новопавлівських тернах до визволення нас від окупантів.

У 1943-му Філіпу виповнилося 18 років і разом з іншими юнаками його забрали в армію. Вони проходили тримісячні курси підготовки поблизу Гуляй Поля на хуторі Варварівка. Нам навіть вдалося провідати їх там.

Потім був фронт, важке поранення, після якого лікувався у госпіталі м. Буйнакськ. Далі доля закинула брата на відбудову Сталінграда. Після закінчення служби в армії перейшов до органів внутрішніх справ, працював у Дніпропетровську, Миколаєві, Льовові, Києві, а закінчив свою трудову діяльність в Іркутську у званні полковника.

На жаль, відлетіла вже у небо його світла світла душа, а мені залишилися спогади. До цього часу памятаю його фронтові трикутички, в яких писав: «Здрастуйте дорогая мама и найроднейшая в мире сестрица Таня…». Тепер мені такого вже ніхто не напише.

Тетяна ДІБРОВА (Яцура),
смт Демурине